В теорії Ігор є одна дуже класна гра - трагедія спільнот. Суть проста. Є озеро з рибою. Є село поряд. Кожен рік кількість риби в озері подвоюється. Кожен мешканець може піймати одну рибу, дві риби, три риби, … І так кожен рік. В цю гру зазвичай грають зі студентами на курсі теорії ігор.Логіка каже, що треба всім ловити необхідну кількість риб, залишаючи в озері більше ніж половину. Тоді на наступний рік риби стане більше і можна піймати більше. Можна кожен рік збільшувати дохід. Реальність інша. Якщо в гру грати незалежно, у гравців немає договору між собою, то гра ЗАВЖДИ закінчується однаково. Озеро пусте вже на перший рік. Ті хто грав розумно виявляються ідіотами, бо вони взяли по одній рибині. Ті хто хапав по максимуму красавчики. Вони отримали максимальну вигоду для себе, але також вони знищили спільноту. Єдиний спосіб вирішити цю гру на користь суспільства - це кооперація та введення суспільного договору.Саме це зараз сталося в нашому суспільстві. Частина пішла на війну і вони зробили правильно. Вони своїми життями, здоровʼям, особистим щастям купили можливість для інших жити своє краще життя. І не отримують з цього нічого. За чотири роки ніякий суспільній договір так і не зʼявився. Результат може бути таким самим як і в грі.