kinotron | Олексій Радинський

Наш новий фільм “Спеціальна операція” буде показаний на Берлінському кінофестивалі. Це - фільм-доказ: кожен кадр цього фільму є свідченням про воєнний злочин РФ в Україні - окупацію ЧАЕС - зафіксованим у реальному часі на камери відеоспостереження. Це фільм, що займається дослідженням та дискредитацією російської армії. Бо ніщо не дискредитує цю армію краще, ніж просте документальне зображення російських солдат.“Спеціальна операція” - це також фільм-експеримент: він ставить свою аудиторію в позицію безпосередніх свідків окупації, яка розгортається під час трансляції з камер стеження. Тож для мене важливо, що прем’єра цього фільму на Берлінале пройде саме в секції Forum Expanded, відкритій для експериментального та політичного кіно.Звісно, ми ніяк не могли обмежитися тільки одним короткометражним фільмом про таку подію, як російська окупація ЧАЕС. Велика подяка анонімним працівникам і працівницям станції, які під час окупації з ризиком для власного життя зберігали для історії ці відеоматеріали. Дуже дякую за можливість створити цей фільм нашій команді: продюсерці Любі Кнорозок, режисеру монтажа Тарасу Співаку, співзасновниці The Reckoning Project Наталці Гуменюк, співпродюсерці Юрзі Кей, та іншим учасникам та учасницям команди яких ми при нагоді перелічимо окремо. Також подяка найбільш незвичним для мене, але навдивовижу продуктивним партнерам: Екологічніий прокуратурі та Офісу Генерального прокурора України за надані матеріали

Якби я мав порадити лише одну картину з програми "Тижня критики", це була би "Співачка Жозефіна і мишачий народ" Сергія Маслобойщикова. Є дуже багато причин передивлятися цей фільм знову і знову. Комусь буде достатньо того, що там в епізодичних ролях знімаються Федір "Фріпулья" Тетянич, Вадим Скуратівський та Сергій Проскурня. Комусь - того, що це українська екранізація Кафки, знята в 1994 році в залі Чернівецької опери. А головне - це дуже дивний, моторошний взірець режисерської інтуїції (не плутати з "пророцтвом")Мені довго здавалося, що "Співачка Жозефіна" - це найкращий український фільм про Майдан, хоча знятий він за десять років до першого Майдану і за двадцять до другого. (Це, звісно, не лише тому, що співачка Жозефіна у виконанні Алли Сергійко чимось схожа на Юлію Тимошенко. Дія фільму відбувається на вісі "сцена з промовцями - натовп перед сценою", а світ за межами театральної будівлі нагадує наметове містечко). Та от пройшло ще десять років, і мені після чергового перегляду цього фільму важко позбутися думки, що він - про Маріупольський драмтеатрВангую, що дуже скоро ця картина (і взагалі творчість Маслобойщикова) буде заново відкрита світовою кіноспільнотою, а поки цього не сталося, ідіть завтра на один із трьох сеансів "Співачки Жозефіни"

Обіцяв щось писати про нові знахідки на горищі кіностудії "Київнаукфільм", тож сьогодні розкажу про фільм Юрія Зморовича "Екстер: Портрет без обличчя"На початку 1990-х на "Київнаукфільмі" почали робити серію документальних фільмів про український художній авангард - від Малевича та Екстер до сквоту "Паризька комуна". Від часу їхнього створення ці фільми практично ніхто не бачив. А дивитись їх необхідно, бо серед них є невідомі перлини експериментального кіно. Наприклад, фільм Юрія Зморовича, який починав як режисер-документаліст, а потім став перформером, скульптором та мультиінструменталістом, відомим під псевдонімом Зморро"Екстер: Портрет без обличчя" - це картина, яка застосовує авангардну техніку колажу та фрагментації реальності до світу українських 90-х. Переказувати це, звісно, немає смислу, але в якості тизера напишу: у цьому фільмі двоє українських ґанґстерів викрадають непритомну Олександру Екстер посеред вулиці Банкової, довго катають її (ймовірно, накачану наркотиками) в білій іномарці по Києву, а художній аналіз її творів здійснює спеціально запрошений екстрасенс. У фільмі також присутній мистецтвознавець Дмитро Горбачов, але він у цій фантасмагорії явно чужийФільму "Екстер: портрет без обличчя" пощастило трохи більше, ніж іншим фільмам серії: він колись був оцифрований та викладений в інтернет - правда, без трьох останніх хвилин. Я дуже сподіваюсь, що ми невдовзі зможемо виготовити повну та якісну цифрову копію цього безумного фільмуА загалом не дає спокою думка - якби ця серія фільмів свого часу не була надійно схована від публіки (що української, що світової), чи доводилося б нам зараз практично з нуля доводити, що Малевич та Екстер мають відношення саме до українського авангарду?