Якби я мав порадити лише одну картину з програми "Тижня критики", це була би "Співачка Жозефіна і мишачий народ" Сергія Маслобойщикова. Є дуже багато причин передивлятися цей фільм знову і знову. Комусь буде достатньо того, що там в епізодичних ролях знімаються Федір "Фріпулья" Тетянич, Вадим Скуратівський та Сергій Проскурня. Комусь - того, що це українська екранізація Кафки, знята в 1994 році в залі Чернівецької опери. А головне - це дуже дивний, моторошний взірець режисерської інтуїції (не плутати з "пророцтвом")Мені довго здавалося, що "Співачка Жозефіна" - це найкращий український фільм про Майдан, хоча знятий він за десять років до першого Майдану і за двадцять до другого. (Це, звісно, не лише тому, що співачка Жозефіна у виконанні Алли Сергійко чимось схожа на Юлію Тимошенко. Дія фільму відбувається на вісі "сцена з промовцями - натовп перед сценою", а світ за межами театральної будівлі нагадує наметове містечко). Та от пройшло ще десять років, і мені після чергового перегляду цього фільму важко позбутися думки, що він - про Маріупольський драмтеатрВангую, що дуже скоро ця картина (і взагалі творчість Маслобойщикова) буде заново відкрита світовою кіноспільнотою, а поки цього не сталося, ідіть завтра на один із трьох сеансів "Співачки Жозефіни"