Ніч живих мерців / Night of the Living Dead (1990)  Захотілося передивитись саме цей ремейк, який я дивилася у віці 7-8 років. Через який з ночі в ніч мій сечовий міхур, мав триматися з останніх сил до світанку, так само як герої фільму мали пережити ту жахливу ніч. Не всім героям це вдалося. Нам з міхуром теж не завжди... Слово "зомбі" не викликає у мене жодних емоцій. Ані страху, ані цікавості. Бо хто такі зомбі? Чергові вигадані монстри. І чим страшніше їх малюють, тим менше вони лякають. Гнила плоть, обірваний одяг, кишки назовні — все це працює в протилежний бік. Чим більше монстр, тим менше людина. А людей я боюся набагато більше за монстрів.Тепер міняємо слово "зомбі" на "живий мрець". Той, що щойно підвівся з труни. Свіженький. Шкіра жовта, як буває після смерті. На ньому поховальний костюм. Може є рани від загибелі, а може взагалі нічого підозрілого. Просто людина, яка йде до тебе. І ти не розумієш це монстр чи ні? Ось де починається справжній страх, коли можеш уявити це наяву.Саме це робить Том Савіні у своєму ремейку класики Ромеро. Він зробив зомбі схожими на правду. І це лякає до усрачки навіть зараз, через 35 років.Але фільм страшний не тільки цим. Бо поки мерці йдуть ззовні, між живими відбувається свій конфлікт. Люди не об’єднуються, їх охоплює паніка і кожне наступне рішення наближає їх до кінця швидше, ніж будь-який зомбі за вікном.Офіційно мій найстрашніший фільм про зомбі.Рейтинг IMDb: 6.8Критики: 57%Моя оцінка: 10@kinofilnya