Випадково натрапив на інтерв'ю Павла Макова. Там багато про естетику та Харків. Рекомендую.Це правда, і ці зміни відчуваються і в соціальному, і в інтелектуальному плані. Скажімо, у Харкові було дуже багато айтішників — вони практично всі виїхали і навряд чи повернуться. Я абсолютно не хочу проводити якусь сегрегацію чи знецінювати тих людей, які приїхали на їхнє місце, але це об’єктивно люди з іншим рівнем освіти. На жаль, зараз Харків втрачає рештки тієї ідентичності, яку до цього роками винищував Радянський Союз. Але тут мова навіть не про гроші, а про те, що ці мавпи — це ж як плювок харків’янам в обличчя. Я за складом особистості взагалі не активіст, але коли дізнався, що цих мавп повернуть, виникло бажання стати там з пікетом. І навіть спровокувати поліцію, щоб мене ще й побили. Бо побитий академік і лауреат Шевченківської премії — з цього можна вже зробити такий скандал, що, може, і владу поміняють (сміється). Але найбільше мене хвилює, що, можливо, більшість харків’ян не сприймуть цей протест, бо насправді їм подобаються ці мавпи. Інтерв'ю 2024 року. Але я помітив це коли прочитав половину. Актуальність не втратило!