Я вже писав, що досить тривожна людина.При цьому тривожусь не за сьогодні і навіть не за завтра.А скоріше ще на крок далі.І мене тривожить всього одне питання.Чи встигну я адаптуватись до нових умов?Є кілька ознак, що вже пройшли точку неповернення.Я їх перераховувати не буду.Мені ця ситуація нагадує кризу 90-х років попереднього століття.І кризу 2008 року .Мені вдалося пережити ці кризи. І зараз я знов згадав слова своєї бабусі.Уявіть собі зовсім маленького хлопчика, кому бабуся поклала манну кашу в рота.І пішла мити посуд.Бо я міг дуже довго сидіти з повним ротом.Зазвичай вона співала блатні пісні. Но іноді казала мудрості, які я запам’ятав.Одна з них звучала так.Коли приходять важкі часи, тримайся подалі від влади.Зараз я теж згадую ці бабусині слова.І думаю, в чому я повинен встигнути змінитися, Бо після проходження точки неповернення ціни вже не повертаються назад.Здається, що потреба в твоїх послугах зникла (хоча потреба є).Що ти живеш гірше із-за того, що не такий. Хоча просто змінилися умови.І виникає задача встигати за змінами умов в своїх навичках і рішеннях.Про це буду писати.Як змінюються часи, як змінююсь, «трансформуюсь» я щоб бути потрібним.Як допомагаю змінитись клієнтам, щоб вони були на ринку..