Сьогодні під ранок помер мій татоПо загальному враженню від експірієнсу — це пиздець. Ще у вівторок він вставав і був най і дуже знесилений, але відносно ситуації, непоганий. З середи він не вставав, коли я приїхала в пʼятницю — він ще говорив, але ледве ледве, в пʼятницю ввечері заснув, поки ми з сестрою разом сиділи. Більше він не прокидався… Лежав, дихав дуже тяжко, але стан щось по типу коми був. І сука, ми сиділи разом з Аню біля нього вчора весь день і розуміли, що все, дядько казав викликати швидку, але толку…Чи є мені про що жаліти? Не впевнена, адже хоча ми так і не поговорили нормально весь цей час, але тут в опитуванні is it better to speak or to die я виберу останнє, бо говорити я не могла буквально фізично. Тато був емоційно достатньо відстороненою людиною, тому ще з років 8-9 я звикла ховати будь-які емоції при ньому і зараз щось вичавити з себе було нереально…Але. Тато часто ходив зі мною гуляти, поки я була маленька ще, навчив вирізняти по салону механіка чи автомат машина, грав зі мною в слова і дозволяв мухлювати при цьому , придумуючи якісь нісенітниці. Тато поки були сили до останнього бігав о 5 ранку тричі на тиждень і снідав близько сьомої. А ще він завше возив мене на машині під саму школу і постійно казав їсти суп) Останні роки самопочуття в нього було не дуже, ми жили, по факту, вдвох і він навчався говорити про проблеми на роботі, або що йому погано. Як і більша кількість наших батьків, він перепрошував або проявляв турботу через їжу — питаючи, чи їла вже я, або шо мені купити, кожного разу, як йшов кудись пройтися. В храмі постійно просив десь натирить запивки, бо без неї йому просфорки не заходили, а як ми їхали додому, дозволяв врубати мої «депресивні завивання» (це термін для остів хойомікс ахахх)Бляха, та багато шо ще я можу сказати, та і ні про що я не жалкую, єдине що, намучався він дуже сильно, і за останні пару років паркінсону, і за останні півроку з визначення діагнозу і намагання щось зробити. Та і останні тижні теж… найважче було дивитися як йому стає все гірше і гірше, як він худне стрімко, як не може встати і говорити…Коротше, та й таке, трошки виплеснула вам, бо комусь поруч це все сказати мені важко…