До управління 7 ДШВ приїжджав Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський, нашу бригаду високо оцінили. Коли на такому рівні помічають роботу 81-ї, це приємно. Значить, нас бачать. Значить, розуміють, що ми не просто «тримаємо ділянку», а реально вигризаємо кожен метр. Але давайте без ілюзій. Вся ця «висока оцінка» - це не про кабінети. Це про командирів на землі. Про тих, хто живе на позиціях, хто знає реальну ситуацію, а не ту, що красиво лягає в доповідь. Саме середня ланка тягне на собі війну. Їх потрібно нагороджувати, просувати, посилювати, тому що без них нічого б не було. І ось парадокс: саме їм найчастіше і заважають. Приїжджають генерали зі столиці, надивляються карт і починають роздавати накази направо і наліво, але відірвані від реальності. А потім нам це все виконувати під вогнем. А корінь проблеми - страх. Страх у деяких доповідати нагору правду. Не «все стабільно», а як є. Тому що правда може бути незручною. Ми свою роботу робимо не заради візитів і не заради красивих слів. 81-а тримається за рахунок тих, хто на землі. І якщо нашу роботу дійсно цінують — пора цінувати тих, хто робить її кров'ю, потом і нервами.