АССА LARENTIA - ТОЧКА НЕЗВОРОТНОСТІУвечері 7 січня 1978 року ультраліві бойовики розстріляли групу молодих неофашистів на Via Acca Larentia. Загинули Франко Бігонзетті і Франческо Чаватта. Через кілька годин в зіткненнях із поліцією отримав смертельне поранення Стефано Рекьоні. Побоїще на Акка Ларентія стало поворотним моментом «свинцевих сімдесятих» в Італії. Серед ультраправої молоді поширилося переконання, що збройна відсіч - єдиний адекватний метод антикомуністичної боротьби, а державний апарат розглядався як посібник комуністів і головний ворог. 28 лютого 1978 року Валеріо Фіораванті, Крістіано Фіораванті, Франко Ансельмі, Алессандро Алібранді, Даріо Педретті, Франческо Б'янко, Паоло Рудольфо і Массімо Кордаро обстріляли групу комуністів на площі Сан-Джованні. «Червоний» бойовик Роберто Сіалабба був убитий пострілами Ансельмі і Фіораванті. Так NAR вперше застосували вогнепальну зброю. Жертви Акка Ларентія були відомщені. Фактично безкарне вбивство трьох бійців сколихнуло ультраправу молодь. Сформувалася нова генерація неофашистських терористів, представлена насамперед Революційними збройними осередками (NAR). Її відмітними ознаками були спонтанність дій і невизнання будь-яких авторитетів (за винятком П'єрлуїджі Конкутеллі), абсолютна відданість боротьбі, різкість та безкомпромісність. «Ті, хто сьогодні кидає в тюрми наших товаришів, ображає в газетах і на телебаченні пам'ять наших полеглих бійців повинні знати - ми переконаємо людей в правоті знищення ворогів», - із листівки NAR. І вони переконали. Acca Larentia 48 років тому стала точкою незворотності. На сьогоднішній день вулиці Риму – серця Європи, серця великої імперії цивілізації - належать правим.