Хочу залишити це тут. До мурашок. На жаль, іншого перекладу немає.

Якось на мене напали жінки. Дистанційно. І це були ті, кому у вразливий момент я довіряла найбільше і ті, для кого я дійсно зробила найбільше.
Вони почали труїти простір перевернутим баченням ситуації, вигаданими думками, бо сприймали ситуацію інакше… так часто буває.

Я зжалась, як кошеня, в комочок і боялась.
Боялась, що вони зруйнують мою репутацію, яку я ділом, а не словами будувала роки. Боялась, що про мене подумають погано. Боялась, що я залишусь сама і зі мною не спілкуватимуться. Боялась, що втрачу віру в людей.

Я сказала собі: «ти вдома, їх поруч немає. Не бійся. Вони десь далеко і не нашкодять тобі. Ти їх не бачиш, а вони не бачать тебе. Нічого не бійся. Твої люди, навіть якщо прочитають, то знають яка ти насправді. А ті, хто тебе і так ненавидів, хоча посміхались в лице - проявляться. Тож просто все встане на свої місця. Ти вдома. Ти в безпеці. Бери цю силу»

Я не знаю де вони всі зараз… бо я вже далеко ❤️

У вас було таке?