ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ | мені двадцять один, мої двадцять годин із сорока восьми — робочі;не зм...

мені двадцять один, мої двадцять годин із сорока восьми — робочі;не змінюють становища ті зміни шість/один, один-самий, самий-один немов літак старий на цвинатарі летовищакороль помирає у лівій руці, роберт домс у правійнедостатньо для розумак, занадто для маргіналівбажання життя викривлює, немов би синусоїданемов би батько-веган м'ясо сину замість сої дав;день пролітає за днем, заглядую у вікнау них люди похилого віку на мене точать ікланемає проблем з фантазією, можу уявитиза рогом вже гострять ножі їхні голодні дітице Україна брат, слід гартувати духвиховувати тіло, на брехню гострити нюхне громадянська лірика і не пуста риториказбирання фпв дронів покращує моторикудай Боже, чорт забирай, небо загущене молоко, час крапає, чай поцвівхата запущена, наосліп вимикаю світло відкриваю пляшку першим що під руки попадається, звідки тут водахто був тут, хто узяв ключі від дому, стрибає на серці ніби це батутпрошу перестань, навіть машинам треба відпочинок і заміна мастилу мене немає відповідей на запитання усе чорне — чорне, усе біле — біле,твій шлях прямий до першого поворотуусі дебіли — дебілиструктура без центру довільно плодиться у варіаціяхінвестуй у силу та владу над групамибери участь у заворушеннях і провокаціяхреалізовуй на інших свою хвору уявузначення більше не мають значення,читай по губам, проси пробаченняану і хто тут тепер гуманітарійпохмеляюся бульйоном сповідаюсь тітці кларіти прости мене старенькапросто я щось трохи цейзагубився серед людейну і хто тут тепер гуманітарійпохмеляюся бульйоном сповідаюсь тітці кларіти прости мене старенькапросто я щось трохи цейзагубився серед людей14-31.10.24