Знаєте, довго не міг почати писати пост приурочений сьогоднішньому дню. Для мене кожна пам'ятна дата пов'язана з військовими чи Україною це день роздумів.Минулого тижня сидів на кладовищі серед могил загиблих Захисників України і зрозумів, що мабуть сьогоднішній день він не тільки про українців, бо через кілька могил над однією з них розвиваються прапори. Один жовто-блакитний, а інший біло-червоний. І дві таблички українською та польською. І прах молодого хлопця, який не зміг залишається осторонь, коли росіяни вбивали українців, і не зміг бути далеко від фронту, коли хлопців, яких він вчив привозять на щиті. Його останньою волею було бути похороненим серед побратимів і тепер на кладовищі поруч з моїм батьком лежить і прах поляка. Цей день він не про українців, він про честь, відвагу та гідність. Захисником України може бути не тільки українець, а й поляк, американець та будь хто, незалежно від статі чи національності, бо тут проходить межа між світлом і темрявою. Захист України це не лише про землю від Сяну до Дону, адже тут люди віддають своє життя за майбутнє Європи, США і всього світу і сумно те, що багато з тих, чий мирний сон бережуть такі захисники України цього не цінують. Цінуйте їх щодня. Кожного з них. Тих хто бореться і тих, хто лежить під прапором України, бо це найменше, що ми можемо зробити в шану їх жертви