«Маяк» Роберта Еґерса (2019) починається як етнографічна замальовка про двох чоловіків на самотній скелі. Закінчується як міф. Між цими точками вкладена одна з найточніших візуальних карт чоловічої психіки, що залишилась без обрядів переходу.У новому матеріалі рубрики «Юнгіанська деконструкція» зануримося в глибину фільму. - Батько і син як едипальний тупик, у якому символічне вбивство замінюється буквальним. - Маяк як проєкція Самості і прометеївська інфляція того, хто хапає вогонь без посудини, здатної його втримати. - Острів як vas hermeticum, що запечатався на стадії нігредо і не випустив нікого живим. - Сирена як архаїчна Аніма у просторі, де всі жінки витіснені.Чому син, який не може символічно інтегрувати батька, приречений або стати ним, або знищити його буквально? Що з нами робить культура без ритуалів переходу?Повний розбір за посиланням.https://open.substack.com/pub/jungsvit/p/6fe?r=8a3fv3&utm_campaign=post&utm_medium=web&showWelcomeOnShare=true#ЮНГІАНСЬКИЙСВІТОГЛЯД #Юнгіанськадеконструкція #ЮНГ #юнгіанськийкіноклуб