Я це Костянтинівка

Якось в чаті в телеграмі запитували за коня, який пасеться з головою долу, а у мене один такий вже давно припадає бінарним пилом. Цікаво, що жодного прикладу у класичній геральдиці подібної пози я не знайшов. Ну, знайшов одну, але ніяк додатково вона не блазонується. Англійською це просто Horse Statant, тобто кінь, що стоїть на чотирьох ногах. Horse Grazing ніхто чомусь не запровадив і дарма. Можна було б. Це не ж не фізика і не хімія.Самого Попасного, певно, фізично вже не існує. Сьогодні відстань до лінії зіткнення складає близько 4 км. Герб було складено в рамках дослідження громади та збереження бодай якоїсь пам'яті. В самому селі станом на 2001 рік проживало лише 30 осіб. Рівно 100 років тому - лише 81.Кінь, що пасеться на зеленому полі, символізує назву села Попасне, що походить від слова “попас” – місце, де зупинялися на відпочинок і випасання худоби. Я вже згадував це під гербом міста Попасна на Луганщині: “Ой, йшли чумаки з України, стали на попасі край долини.” Кінь також символізує постоялий двір, з якого починалося село, де можна було переночувати, а у дворі залишити коней, щоб дати їм перепочити.Польові волошки також відсилають до назви села. Їхня кількість вказує на те, що село, балка, та річка, що тече в ній, мають однакову назву і походять від одного слова. Срібний колір балки символізує срібні рейки; білу глину, яку возили залізницею; сіль та крейду, яку возили ще возами та кіньми.Жодної світлини Попасного мені так знайти і не вдалося, тому подивіться на Святогірськ за мирних часів. Набережною завжди можна було побачити коней, якими приваблювали туристів на кінні прогулянки. Самих же туристів у Святогірськ тягнула Свято-Успенська Святогірська лавра, одна з чотирьох в Україні.

З початком радянської окупації була утворена Сталінська сільська рада, куди 1926 року увійшли: хутір Сталіно (нині частина Яблунівки), хутір Гродівка № 2 (нині частина Яблунівки), хутір Ново-Олексіївка (нині частина Яблунівки), село Ново-Оленівка, хутір Ново-Оленівка, село Піщенко (нині частина Яблунівки), хутір Піщанова (нині частина Яблунівки), хутір Суров-Яр (нині частина Яблунівки), хутір Шевченко (нині частина Новооленівки).На мапі 1928 року на місці нинішнього села фіксуються хутір Шевченко, хутір Ново-Оленівка та село Ново-Оленівка.На мапі 1938 року хутір Ново-Оленівка стає селом, а однойменне село змінює назву на Українка. Ново-Оленівка, Українка та Шевченко фігурують на мапах до 1954 року, коли вони значаться під єдиною назвою Українка.На мапі 1981 єдиною назвою села стає Новооленівка.22 жовтня 1980 року була створена Тарасівська сільська рада, куди також увійшли: Новооленівка, Водяне Друге, Березівка, Олександропіль та Зелене Поле.На світлині фрагмент мапи 1928 року. В деяких документи (відомостях, мапах) зустрічається написання назви з літерою "О" всередині навіть в російськомовних варіянтах.

Полта́вка. Іллінівська громада. Краматорський район. Донецька область.🟢Зелений щит засіяний золотими колосками пшениці. Такі прийоми в геральдиці використовуються, проте в Україні зустрічаються рідко.🍎Щит перетинає лівобічний хвилястий срібний перев'яз, що символізує річку Полтавку, на якій стоїть однойменне село, обтяжений трьома червоними яблуками із зеленими листками.В Полтавці розташовано підприємство "Сади Донбасу", основна спеціалізація якого - вирощування яблук та черешень. На супутникових знімках видніються цілі гектари садів.Цікаво, що проєкт герба Полтавки, зображення якого з'явилося на плакаті-календарі "Донецька область 2007", здебільшого перебуває в російській геральдичній системі (ще імперській), але короною увінчаний українською сільською з 5 золотих колосків.Додав до герба золотий декоративний картуш та переніс червону дивізну стрічку. Для проєкту великого герба Полтавки можна було б перенести і вінок з квітів (імовірно соняхів, судячи з форми листя), але не все одразу.

Предтечине. Частина другаУ самому ж хуторі у 1784 значиться 64 чоловіка та 57 жінок, у 1789 - 67 (ч) та 57 (ж), а у 1795 тут був ставок, млин та власна винокурня.Коли і як з'явилося Предтечине біля Перещепного - невідомо. Вперше з'являється на мапі 1881 року (доповненою у 1908). Ці землі належали дворянському роду Коптевих, проте якому самому - теж важко сказати.Коптев був нотаріусом з м.Курськ. Його син Олексій вже був народжений у м.Бахмут, Катеринославської губернії у 1880 році.Першими поселенцями зазначають вихідців з села Іванівське (Бахмутської ОТГ) та села Визиралівка (нині село Миколаївка Костянтинівської ОТГ).З початком радянської окупації все ще існував хутір Перещепний, який був нанесений на мапу 1928 року. В березні 1929 року на базі села утворили колгосп, який отримав назву «Нова путь». 1939 року було збудовано нове приміщення семирічної школи. В період німецької окупації школа не працювала.1994 року в селі Предтечине було створено сільську раду, куди також увійшло село Ступочки.