Ми сплутали боротьбу з корупцією з боротьбою за інформаційний ефект. Ми часто говоримо про беззаконня у нашій державі. Про свавілля та недбалість правоохоронних органів. Але важливо не просто констатувати факти, а розуміти проблему. Просто констатацією фактів нічого в реальності не зміниш. Однією з головних проблем стала адаптивність правоохоронної системи до специфіки нашої інформаційної доби. Система збагнула, що юридичний закон можна підмінити інформаційними приводами та медійний шумом і видавати це за результати та успіхи своєї діяльності.Гадаю, ви звернули увагу на те, як виглядає майже кожна резонансна справа. Все - ніби під копірку. Спочатку - кінематографічно обставлені обшуки або гучне затримання. Потім - оперативне відео з тривожною музикою. Потім - злив записів розмов. Потім - пресконференція та інші перформанси. Потім - десятки заголовків та відеосюжетів. І лише після цього починається те, що мало б бути першим і головним у правовій державі. Кримінальний процес, суд. Зі свіжого - це історія про ротенбергівський ТРЦ OceanPlaza. Теж обшуки, маски-шоу. Голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха публічно говорить про тиск правоохоронців на процес управління коштовним державним активом. І це не просто черговий політичний конфлікт, а пряме втручання у діяльність Фонду. Високопосадовець фактично прямо звинувачує правоохоронні органи у саботажі. Хто замовник цього саботажу під виглядом слідчих дій та супутньої інформаційної кампанії - гарне питання, відповідь на яке ми навряд чи отримаємо.Або ще одна колись резонансна справа, про яку вже всі забули - колишнього керівника Фонду держмайна Сенниченка. Скільки було інформаційного шуму і що ми маємо сьогодні? За великим рахунком, нічого. Ми не обговорюємо обвинувальний вирок, не аналізуємо судове рішення по суті, як мало бути. Натомість ми чуємо лише дискусії про нюанси: чи правильно укладена угода зі свідком, чи правильно застосована стаття, чи відповідають дії ключового свідка кваліфікації, чи допустимо використовувати окремий вирок у міжнародних процесах до завершення основної справи.Тобто в результаті цієї балаканини фокус з корупції зміщується на якість процесу. Відбувається пустопорожнє заговорювання теми. І це надзвичайно тривожний сигнал, адже по-справжньому сильна справа повинна витримувати не лише пресконференції та дискусії. В першу чергу вона має проходити випробування судом, апеляцією та іншими інстанціями - міжнародними тощо. Лише тоді зʼявиться якась довіра до правоохоронної системи. Я не знаю, яким буде фінал справи по OceanPlaza і чи буде він. Зрештою, справа того ж Сенниченка не дає в цьому плані жодних приводів для оптимізму. Адже якщо за кілька років в одній з найгучніших антикорупційних справ єдине, до чого ми прийшли - казуїстика та балачки про процесуальні нюанси, це означає, що з великою вірогідністю вироку там може й не бути. То заради чого все це тоді?