Статистика telegram channel - @istoriya_ukrainy

🗺✍️19 грудня 1920 року народився Микола Руденко, письменник, засновник Української Гельсінської Групи, політв’язень совєцьких концтаборів.Народився у селищі Юр’ївка (нині це Луганська область). Коли Миколі було шість років, його батько, Данило Руденко, загинув під час трагедії на шахті. Через рік хлопця спіткала іще одна біда – під час дитячих баталій йому камінцем підбили ліве око, яке на довгий час осліпло.Він з дитинства запам’ятав і перші розкуркулення, і колгоспи, куди довелося здати коня, корову і пару волів, і голод 33-го.У 1939 році вступив на філологічний факультет Київського університету імені Шевченка. Провчитися довелося всього два місяці – наближалася війна, і всіх першокурсників мобілізували. Попри виявлену сліпоту, він добивається мобілізації, потрапляє до кавалерійського полку, і навіть бере участь у парадах на Червоній площі перед Сталіним. «Якби не пройшов військового, а відтак, окопного загартування – не повернувся б із концтаборів, як не повернулися мої побратими Василь Стус чи Олекса Тихий», – напише він пізніше у своїх спогадах. З війни повернувся з орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни І ступеня та шістьма медалями.З таким послужним списком та добіркою віршів «З походу» Руденко був прийнятий у 1946 році до Спілки письменників. Був секретарем парторганізації СПУ, однак входить у гострий конфлікт із тодішнім головою Спілки Олександром Корнійчуком, ставши на захист репресованої Зінаїди Тулуб та відмовившись підтримати кампанію винищення єврейської інтелігенції. З 1950 року Руденко добровільно іде з усяких посад.Певне прозріння прийшло після ХХ з’їзду КПРС та розвінчання культу особи Сталіна. Руденко починає по-новому штудіювати «Капітал» Маркса і приходить до висновку, що його теорія додаткової вартості хибна. Своє бачення цієї проблеми Руденко виклав у філософських працях «Економічні монологи» та «Енергія прогресу», а згодом у романі «Формула Сонця». Руденко пише лист Хрущову, критикуючи партійну систему, виступає на відкритих зборах.У 1974 році Руденка виключають з КПРС, через рік – з СПУ. Щоб прожити, він змушений продати машину, дачу і влаштуватися нічним сторожем. Пошуки справедливості привели Миколу Руденка до «Міжнародної амністії» та тісних контактів з російськими дисидентами, в першу чергу – з Андрієм Сахаровим.18 квітня 1975 року його арештовують вперше – за правову діяльність, але ще під час слідства у зв’язку з 30-літтям Перемоги його амністували як учасника війни. 55-літній Руденко дивом врятувався від запроторення в «психіатричку».Але шлях було визначено. 9 листопада 1976 року на квартирі Сахарова в Москві Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. До неї також увійшли генерал Григоренко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Ніна Строката. 23-24 грудня 1976 у Руденка був проведений обшук, під час якого «знайшли» підкинуті 39 доларів США. Вирок – 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання Руденка кваліфікувалися як наклепницькі, з книгарень та бібліотек вилучили усі книги.Звільнившись у грудні 1987 року, Руденки добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США, де Микола Данилович працює на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолює зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінкської Спілки. 1988 року Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Руденка «Українцем року» – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури. 🕯У вересні 1990 року Руденка реабілітували. Останні роки жив у Києві. Помер 1 квітня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌🎸18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів. Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі. Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною. Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🔱🏏 14 грудня 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав грамоту про зречення від влади.Усім закладам України. Усім військовим частинам. – йшлося у тексті зречення. – Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців докладав усіх своїх зусиль, щоб вивести край з того тяжкого стану, в якому він перебуває. Бог не дав мені сил впоратися з цим завданням, і нині я, згідно з обставинами, що склалися, керуючись виключно благом України, відмовляюся від влади. Після чого Рада міністрів склала з себе повноваження і передала владу Директорії.Директорія постала 14 листопада 1918-го у Києві в якості верховного органу УНР для повалення гетьманату. По Україні здійнялося антигетьманське повстання. Директорію підримало селянство, згодом – гетьманські війська. 18 листопада збройні формування Директорії вступили у бій з гетьманськими військами під Мотовилівкою поблизу Києва, змусивши їх під вечір відступити.В листопаді в Києві думали, що Петлюра буде розбитий, але я відчував, що справа щодня ускладнюєтся. – писав Павло Скоропадський у «Спогадах». – У моєму штабі йшов розкол. З одного боку, Директорія розповсюджувала плітки, що я зрадив Україні, з іншого боку – російські офіцери говорили, що я веду таємні переговори з Петлюрою для того, щоб зрадити офіцерство. Німці відверто говорили, що це не купка людей (Директорія), а – народне повстання. …Німці запропонували мені летіти на аероплані до Одеси, бо усі шляхи були відрізані. Я вважав, що маю бути тут, де уряд і військо, до кінця. …Ми заключили перемир’я з Директорією…і була впевненість, що все налагодиться. Тринадцятого грудня я займався справами, згодом я дізнався, що усі думали, що я готувався до втечі. Але все було не так. Я просто вірив у долю.Увечері я ліг спати. Вночі, годині о третій я отримав телеграму, в якій Винниченко вимагав остаточної ліквідації Гетьманства. Зранку…донесення ставали тривожнішими. Арсенал взято, військове міністерство взято. Я зібрав свої папери… і поїхав до турецького посланника, який жив у готелі «Паласт». Я усвідомлював, що усе скінчено. На душі від цього було важко. Я думав, чи маю відмовлятися від влади, чи не варто цього робити. На мене вплинули кулеметні черги, які доносилися здалеку. І я подумав, що є чесні люди, які будуть битися за мене, доки не отримають відомостей про те, що вони звільнені від присяги. І я тотчас написав зречення від влади. Мені важко від усвідомлення того, що уся робота, ті переживання, через які я пройшов протягом довгих восьми місяців, такого нерозуміння мене… наблизитися до найпліднішого етапу роботи для спасіння Батьківщини. І усе це так безглуздо зруйновано. Українська Держава припинила своє існування.Надвечір Скоропадський і Долгоруков німецьким ешелоном виїхали з Києва. Гербеля, який відмовився залишати місто, разом з кількома іншими міністрами заарештували і помістили до Лук'янівської в'язниці.У ніч проти 15 грудня владу в Києві перебрав Революційний комітет на чолі з директором департаменту загальних справ Міністерства віросповідань Української Держави соціал-демократом Володимиром Чехівським, який одночасно очолив і спеціально створену Раду комісарів, яка мала взяти під контроль діяльність державного апарату.19 грудня 1918 року Директорія разом з Головним штабом Українських республіканських військ урочисто в'їхала до Києва. Через п'ять днів нею на об'єднаному засіданні міністерств, керуючих міністерствами та комісарів міністерств було ухвалено Декларацію про відновлення Української Народної Республіки і сформовано коаліційний уряд — Раду Народних Міністрів.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺 Люба спільното, прошу підтримати дуже терміновий збір на поточні потреби воїнів, що вчергове звернулись до нас за допомогою. ✅Сьогодні маємо декілька дуже важливих запитів, які маємо закрити максимально швидко до кінця тижня, а саме:   ✅Старлінк та зарядна станція на 1 кВтГ воїнам 143 ОМБр.✅Зарядна станція на 1 кВтГ воїнам 71 ОЄБр ДШВ. ✅Ремонт автівки стоматологічного кабінета для воїнів 162 ОМбр.✅Ремонт автівки бійцям МВГ.✅Парафін для виготовлення окопних свічок та розпалювачів для воїнів різних бригад.🎯 Ціль: 155 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/55BeSnStEC💳Номер картки банки4874100020780279🏦 Номер картки Приват:4149439028262917🌐 Paypal — [email protected]І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: шеврони+гільзи 23 мм, величезну кількість яких бачите на фото (з минулого збору відправили 25 таких подарунків) та патріотичні і дуже гарні прикраси з натурального каміння. Їх мисткині Надія Архіпчук, Тетяна Кашуба та Наталя Радіч перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам. Автори найбільшогих донатів у зборі отримають великий мистецьки оздоблений тубус та гранатомет Bullspike-AT❤️‍🩹Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТПам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська!✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!🇺🇦🗺Слава Україні! Слава ЗСУ! Разом до перемоги!

👧🗺7 грудня 1900 року народилася видатна українська художниця Катерина Білокур.Творчість Катерини належить до напрямку “наївне мистецтво”. Здебільшого ним займаються непрофесійні художники, які творять не завдяки спеціальній освіті і досвіду, а тільки завдяки своєму таланту.Життя художниці було невимовно складним. На початку свого життєвого шляху вона опинилася без підтримки своєї творчої діяльності. Вже у 14 років вона отримала від своїх батьків заборону малювати, але незважаючи на всі заборони Катерина потайки продовжувала це робити.У подальшому талановитій художниці неодноразово відмовляли у прийомі на навчання до освітніх закладів, де вона могла б реалізувати творчий потенціал. Але, незважаючи на несприятливі обставини, Катерині завдяки самовідданості та цілеспрямованості вдалося домогтися визнання. Її віртуозні роботи зачаровували публіку на виставках в Україні та закордоном.Проте у важких умовах совєцької тоталітарної системи талановита художниця не могла належно втілити свій потенціал. До останніх днів вона мешкала в бідній селянській оселі на Київщині, отримуючи мізерні суми за свої шедевральні картини.“Якби у Франції була така жінка, ми б змусили весь світ говорити про неї”, – говорив про Катерину Пабло Пікассо.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності відбувся силовий розгін спецпідрозділом «Беркут» студентів, які протестували проти рішення уряду Азарова зупинити підготовку до Угоди про асоціацію з Євросоюзом.На Майдані Незалежності тієї листопадової ночі перебувало до 400 протестувальників. Ще перед 4 годиною ранку на головну площу Києва і України почали завозити вантажівками елементи новорічної ялинки, яку зводили неподалік місця протесту. Тоді ж загони міліції (до 2 000 чоловік) оточили активістів – одні з них, стомлені, дрімали, інші грілися біля багаття, хтось співав пісні. Як виявилося згодом, ця силова спецоперація називалася досить прозаїчно: «розчисткою території для встановлення новорічної ялинки».В результаті наступу силовиків десятки людей були жорстоко побиті, серед них багато студентів (чимало з них приїхали з інших областей України). На відеозаписах, оприлюднених в інтернеті, було видно, як бійці «Беркуту» витісняли людей з-під монументу Незалежності, б’ючи їх кийками та ногами. Декого продовжували бити навіть після того, як він упав; міліціянти у повній бойовій екіпіровці, наче запрограмовані на лють і абсолютне насилля роботи, гналися за своїми беззбройними жертвами, переслідуючи тих далеко за межами Майдану.Для багатьох єдиним прихистком став Михайлівський монастир, який у лиху годину відкрив свої двері тієї страшної ночі для багатьох переслідуваних.Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 79 осіб. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Проти учасників мітингу відкрили два кримінальних провадження – за статтями «спротив представникам влади» і «хуліганство».У МВС розгін протестувальників пояснювали провокаціями з їхнього боку. Від дій силовиків тодішнє керівництво держави відмежувалося; нікого не було покарано, розслідування не було почато. Не покарані винуватці тих подій і досі – ані ті, хто надавав злочинний наказ, ані ті, хто з азартом його виконував.Як заявив під час відеодопиту президент-утікач Віктор Янукович, до силового розгону студентів міг бути причетний Сергій Льовочкін – тодішній керівник Адміністрації президента, а нині народний депутат України. Те ж саме заявив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, прямо сказавши про це 23 листопада 2016 року. Льовочкін, у свою чергу, будь-які обвинувачення відкидає, «переводячи стрілки» на тодішнього очільника МВС Захарченка.Жорстоке побиття студентів на київському Майдані приголомшило не тільки українців, але й світову спільноту. Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий, а також додавши їм масовості. Саме після цієї ночі, коли було по-звірячому побито беззбройну і беззахисну молодь, стало очевидно, що влада має намір діяти жорстоко, застосовуючи весь наявний у неї арсенал сили.По суті, тієї ночі тодішня влада беркутівськими берцями цинічно розтоптала не тільки крихкі євросподівання українців – вона розтоптала саме поняття демократії, показавши таким чином своє справжнє, а не підрехтоване іноземними іміджмейкерами обличчя. Гра в «доброго дядечка» була закінчена, стало зрозуміло, що тепер буде все по-справжньому: справжня кров, справжня боротьба, протистояння до самої смерті.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

За підсумками заходу представники двох областей Донбасу ухвалили рішення про проведення в першій половині грудня 2004 року референдуму щодо набуття статусу самостійних республік у складі «української федерації». Крім того, Луганська та Донецька облради вслід за Харківською заявили про перепідпорядкування собі міліції та інших держструктур і про припинення перерахувань грошей до держбюджету.Неважко зрозуміти, якими наслідками могла б обернутися для України сєверодонецька авантюра. Однак тоді в Януковича та його оточення не вистачило сміливості йти до кінця. Вони блефували. Путч провалився, до пуття не почавшись.Щоправда, в цій історії команда переможців виявилася ще безпораднішою за переможених. І замість того щоб абсолютно законним чином притягнути учасників сєверодонецького з’їзду до відповідальності за цілком реальні антиконституційні дії, президент Ющенко трохи їх покартав, а потім дозволив їм, як і колись, займатися політикою. Нікого з ідейних натхненників сепаратизму не було покарано за заклики до розвалу України.Єдиним учасником тієї зустрічі, якому трохи довелося посидіти в тюрмі, виявився Борис Колесніков – автор найжорсткішої промови, що задала тон усьому заходу. Щоправда, заарештований він був не за сепаратизм, а у справі про вимагання акцій донецького ТЦ «Білий лебідь», яка швидко розвалилася. Заклики до розколу України зійшли Борису Вікторовичу з рук. Цікаво, що вуличні акції на підтримку в’язня за його ж таки гроші тоді організовував майбутній «міністр ДНР» Олександр Хряков. Чим обернулася така м’якість українського уряду до ворогів України, ми вже знаємо. Результат цієї самої лояльності невблаганним лічильником щодня цокає в новинах загиблими на фронті російсько-української війни.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

✍️🗺27 листопада 1879 року народився Гриць Чупринка. Поет, поборник українських інтересів. Його прізвище командир УПА Роман Шухевич узяв собі за псевдонім (Тарас Чупринка).«Грицько зразу в наше життя вніс дух непокори, протесту, бунтарства, навіть анархічності й бурлацтва, — згадував гімназійний товариш Микола Ґалаґан, коли вони вчились у Києві. — Став верховодити на квартирі та в гімназії, де був організатором різних акцій проти начальства й протестів проти суворих правил. Учителі просто боялися викликати його до дошки — щоб не потрапити в якусь неприємну історію з «отчаянним сорвіґоловой».Чупринка на закиди відповідав віршованими каламбурами чи сатиричними віршами. Якось з села приїхав його батько у колоритному жупані. Гімназисти почали підсміюватись. Тоді Гриць Чупринка «з усією своєю нестриманістю й безоглядністю» морально знищив своїх кривдників. І гордо заявив, що вони з батьком нащадки козацького роду і не дадуть себе ображати.Грицько Чупринка був закоханий у Олену Ніговську – вчительку початкових класів гоголівської школи, яка працювала тут з 1912-го. Він приходив до неї додому, «сідав на маленький ослінчик і говорив: «Ви цариця мого серця, я сяду біля Ваших ніг і прочитаю Вам свої нові вірші», – розказувала згодом вчителька, яка на той час дуже боялася запального молодика. Низку своїх поезій Чупринка присвятив саме їй. За «підбурювання» селян Чернігівщини до протестів під час революції 1905-1907 років його вперше заарештують. «Вірний своїй вдачі, – писав про Чупринку Володимир Дорошенко, – що не терпіла утертих шляхів та не зносила громадської дисципліни, жив він правдивим бурлакою. Мешкав в якихось сумесних квартирах, де займав один з кутів. Водив компанію здебільшого з «бувшими людьми» по різних чайних та глухих куточках на Деміївці або на Подолі. Мав там серед злодіїв та проституток знайомих і приятелів, що любили його і називали нашим поетом. Відкидаючи з огидою облудний і фарисейський світ «приличних людей» за його неправду і низькопоклонство, почував себе Чупринка добре лише на дні». Саме в цей період Гриць Чупринка написав найвідоміші поетичні збірки. 1919-го організував селянське антибільшовицьке повстання на Чернігівщині. Його авторитет серед селянства був величезний. За першим закликом вони вступали до загону «отамана Григорія Оврамовича». Чекістам вдалося захопити Чупринку, але від розстрілу його врятувало заступництво Олекси Шумського – тодішнього народного комісара освіти УСРР. Той особисто звернувся до голови Всеукраїнської ЧК Віліса Лациса зважити на особливі заслуги Чупринки як поета. 1921-го Григорій Чупринка займався налагодженням контактів між підпільними групами та партизанськими загонами, що діяли на окупованих більшовиками українських землях і узгоджували діяльність з урядом УНР. Він був учасником військового з‘їзду отаманів Холодного Яру, невдовзі після чого Чупринку знову заарештували. 28 серпня 1921-го колегія Київського губернського ЧК засудила Григорію Чупринку до розстрілу. Документів про дату виконання вироку насьогодні не виявлено.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦🕯16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька. Світове визнання вона здобула своїм унікальним лірико-драматичним сопрано із широким діапазоном у три октави зі специфічним «оксамитовим» тембром та блискучою акторською грою.Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в звичайному українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядав Амвросія Васильовича Крушельницького.Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».Для того, щоб продовжити навчання, молода співачка після закінчення консерваторії вирішила їхати до Італії.З середини 1890-х років Соломія Крушельницька тріумфально гастролювала в оперних театрах Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, росії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Чилі. До її репертуару на семи європейських мовах входили понад 60 оперних партій, приблизно стільки ж камерних творів та більше сотні народних пісень.Видатний італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), твори якого до сьогодні складають основу світового оперного репертуару, назвав Крушельницьку «найпрекраснішою й найчарівнішою Баттерфляй». Він мав на те повну підставу — після провалу його «Мадам Баттерфляй» у міланському «Ла Скала» оперу довелось переробляти, і у травні 1904 року прем'єра її оновленої версії у театрі «Ґранде» у північно-італійському місті Брешія виявилась надзвичайно успішною саме завдяки блискучому виконанню Соломією Крушельницькою головної партії Чіо-Чіо-Сан.Незмінно повертаючись до рідної Галичини, Соломія Крушельницька брала участь у Шевченківських святах, під час яких виконувала українські народні пісні та солоспіви Миколи Лисенка.У 1910 році Соломія Крушельницька одружилась з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Подружжя оселилось на віллі під назвою «Саломе» у невеличкому містечку В'яреджо в Тоскані.Після Першої світової війни Крушельницька залишила оперну сцену (востаннє вона виступила у 1920 році у неапольському театрі) і розпочала камерно-концертну діяльність. Як і раніше, багато гастролювала світом, стала першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Північної Америки — у 1928 році відбулось її велике концертне турне дванадцятьма містами США і Канади. Виступом у 1929 році у Римі Соломія Крушельницька завершила свою концертну діяльність.Після смерті у 1938 році чоловіка Крушельницька приїхала до Галичини провідати рідних. Друга світова війна застала її разом з членами родини на відпочинку у Карпатах. Повернутись до Італії їй вже не судилось. Совєцька влада реквізувала її будинок у Львові, придбаний ще у 1903 році, залишивши їй лише одне помешкання. Вже літня та хвора Соломія Крушельницька після війни влаштувалась на роботу до Львівської консерваторії (для цього їй довелось сфальсифікувати свій вік, зменшивши його на кілька років). У 1948 році вона була змушена погодитись на передачу совєцькій державі своєї вілли у В'яреджо, яка була невдовзі продана. Крушельницька отримала громадянство срср та незначну частку від вартості вілли.🗺Востаннє Соломія Крушельницька співала у Львівській філармонії у 1949 році. 🕯Померла співачка 16 листопада 1952 року від раку горла. Похована на Личаківському кладовищі. 🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺🏛14 листопада 1918 року з ініціативи провідних українських вчених декретом гетьмана Павла Скоропадського засновано Українську Академію наук та визначено її офіційний статус.Першими дійсними членами УАН затверджені: по відділу історично-філологічних наук - Д. Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький; по відділу фізично-математичних наук - В. Вернадський, С. Тимошенко, М. Кащенко , П. Тутковський; по відділу соціальних наук - М. Туган-Барановський, Ф. Тарановський, В. Косинський, О. Левицький. 27 листопада відбулося її перше Спільне зібрання. На ньому обрано Голову-президента УАН Володимира Вернадського. Неодмінним секретарем став Агатангел Кримський.Оприлюднили статут УАН, у якому йшлося: 💬“Українська Академія наук у Києві є найвищою науковою державною установою на Вкраїні, що перебуває в безпосередньому віданні верховної влади”.У діяльності Академії визначалися три основні напрями: науково-теоретичні дослідження, у тому числі й фундаментального значення, дослідження практично-прикладного характеру та українознавчий напрямок включно з його соціально-економічною складовою. Під час окупації України московсько-більшовицьким режимом Академію не ліквідували, але намагалися уникати згадок про те ким вона була заснована. На фото текст Закону від 14.11.1918, опублікований у «Державному віснику» 22.11.1918🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!