Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

❌🔥 24 травня 1964 року вночі у Києві від підпалу загорілася Державна публічна бібліотека Академії наук УРСР (нині Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського). Полум’я знищило практично увесь відділ україніки та стародруки – від 500 до 600 тисяч книг та рукописів.Підпал здійснив співробітник бібліотеки Віктор Погружальський. На суді він зізнався, що з вечора залишився на роботі, там поспав, а під ранок знищив свої документи й підпалив книги у декількох місцях. Коли здійнялася пожежа і свідки викликали пожежників, ті швидко загасити полум'я не змогли. Бо в усьому районі не було води через аварію на водопроводі. Ліквідували пожежу лише 25 травня, а за деякими свідченнями - лише 26.Зі 150 вогнеборців понад 10 отримали фосфорне отруєння. Це дало підстави припускати, що підпал був ретельно спланований радянською владою, а виконавець справи - Погружальський використав не просто сірники, а фосфорні шашки. Євген Сверстюк того ж 1964-го року написав памфлет "З приводу процесу над Погружальським", в якому звинуватив у знищенні духовного спадку українців - давніх рукописів тодішню антиукраїнську владу. Так, за одну добу в полум'ї були знищені цінні джерела з історії України "домосковської доби, ціле наше середньовіччя пішло з димом", – як писала про це Оксана Забужко.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯​​22 травня 1979 року похорон Володимира Івасюка перетворився на демонстрацію непокори тисяч людей комуністичній владі.Україна прощалась із композитором, поетом, співаком Володимиром Івасюком. Незважаючи на протидію з боку компартії і комсомолу, які вигадали того дня у Львові різні заходи у навчальних закладах та на підприємствах, люди прибули з різних міст, щоб провести в останню путь митця. Декому з них довелося відповісти потім за свою участь у церемонії. Автора пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інших поховали на Личаківському цвинтарі.💬«Людей тут було дуже багато. Люди стояли по балконах, на дах вилізли, сиділи на деревах. Люди збурились, коли до будинку Володі приїхала машина від консерваторії, «ЗІЛ», з бортами. Чув, як люди говорили: «Ми його на руках понесемо», – пригадує день 22 травня 1979 року друг, шваґро Володимира Івасюка, фотограф Любомир Криса.Тисячі людей прийшли до будинку, де в квартирі рідні прощались із Володимиром. 24 квітня композитору зателефонували і він пішов з дому, так більше не повернувшись туди живим. 18 травня повішене тіло митця знайшли у лісі під Львовом, на території військової частини.Похорон Володимира Івасюка перетворився у масову акцію. Домовину з тілом композитора друзі несли на раменах: від будинку до могили. Вздовж дороги стояли люди, тримаючись за руки. Серед тих, хто приїхав попрощатись із улюбленим митцем, був стриянин, бард Зиновій Медюх.💬«Я був студентом у технікумі, і кілька колег поїхали у Львів на похорон. У Стрию на вокзалі міліція не пропускає, ми мали футбольні емблеми «Карпат», якраз тоді був матч. Якось нас впустили, квитки були лише до Миколаєва, ходили з вагона у вагон. У Львові на вокзалі повно міліції, затримували групи людей. Ми якось пройшли. Людей було так багато, що не можна було контролювати процес, весь центр – маса людей. Ми пішки дійшли до цвинтаря», – розповів Зиновій Медюх.Люди провели композитора багатоголосним співом «Чуєш, брате, мій». Після похорону багато осіб залишились без роботи, потрапили за ґрати. Біля могили Івасюка цілодобово чергували працівники КҐБ, вони стежили, хто приходить, спалювали записки, які люди залишали. Кілька разів могила митця була сплюндрована, горіла.Понад сто пісень, зібрані й оброблені народні пісні, музика до вистав, камерні твори залишив після себе 30-річний Володимир Івасюк. Від часу поховання митця його творчість була неофіційно заборонена. Друзі, попри це, виконували його пісні, і «Червона рута», «Водограй» звучали на концертах і в помешканнях.Попрощатись із композитором приїхали люди не лише із Львівщини, але й всієї України. Шанувальники Івасюка вигадували різні історії, щоб лише потрапити у Львів. На вокзалі, автостанціях, вулицях – міліція і кадебісти. Вони все робили, щоб затримати на якийсь час якомога більше осіб, щоб ті не потрапили на похорон. Львівські таксисти не брали грошей за проїзд, а львівські музиканти ввечері відмовились грати у ресторанах міста. Це був день жалоби. Дорога від помешкання Володимира до Личаківського цвинтаря була встелена живими квітами. Комуністи боялись, що похорон Володимира Івасюка може перерости у бунт.На сьогодні вже офіційно Генпрокуратура повідомила, що вбивство талановитого 30-ти річного Володимира Івасюка організували агенти КҐБ. Однак для родини це не було жодною новиною. Але тодішні працівники КҐБ мають реальні імена і, вочевидь, дехто живий досі з тих, хто спланував і реалізував убивство митця. Донині жодне ім’я не розголошене. Натомість кримінальна справа Володимира Івасюка щоразу за роки Незалежності ставала меншою за обсягом. КаҐеБісти зачистили сліди у справі Івасюка, переконані рідні. Але не змогли стерти пам’ять про нього ніколи, а його пісні донині популярні й ніхто в Україні не перевершив Володимира Івасюка. Вічна пам'ять метру!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

19 травня 1125 року помер один з наймогутніших правителів нашої історії - Володимира Мономах. Фактично з його відходом закінчилася епоха об'єднаної та сильної Русі.Мономах був чудовим стратегом і антикризовим менеджером свого часу:▪️ Змінив тактику війни. Замість того, щоб терпіти набіги половців і сидіти в обороні, він перейшов у наступ і розгромив кочівників на їхній же території.▪️ Захистив людей від «кредиторів». Коли в Києві спалахнув бунт проти місцевих лихварів, князь не став придушувати його силою. Він просто змінив закони: обмежив шалені відсотки по боргах і захистив бідніші верстви.▪️ Написав «Повчання дітям». У ньому він залишив цілком адекватні поради, які працюють і досі: не лінуватися, постійно вчитися, захищати слабких і керувати державою особисто.Сумна іронія долі: Мономах усе життя витратив на те, щоб зшити руські землі докупи. А вже його рідний онук - суздальський князь Андрій Боголюбський - прийде з північного сходу з того самого наболоття, щоб жорстоко розграбувати і спалити Київ. До речі, саркофаг Мономаха пережив усі війни та навали. Він досі стоїть у Софії Київській - його можна піти й побачити на власні очі.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯18 травня 1944 року комуністична влада розпочала операцію з депортації кримських татар з Кримського півострова.Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис, вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до півгодини і зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення яких було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар.При переїзді загинули близько 8 тисяч людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф.Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, частина кримських татар в дорозі загинула.За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років.Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами і огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей. Приїжджі були дешевою робочою силою і їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.4 липня 1944 року, НКВД офіційно поінформував Сталіна про те, що спецоперація “переселення кримських татар” завершена.14 липня 1944 року до Криму дозволили переселитися 51 тисячі людей, переважно росіян. Їм надали для проживання опустілі оселі кримських татар.30 червня 1945 року радянська влада скасувала автономію Кримської АРСР і приєднала Крим до Російської РФСР.У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення, наприклад, щоб провідати родичів, наражалися на небезпеку 20-річного ув'язнення. Такі випадки траплялися.Протягом 1950-х і 1960-х років киримли боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах. У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада відповіла силою і розігнала мітинг.Політичні акції кримських татар привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ “Про громадян татарської національності, які проживали в Криму”, який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укорінення кримських татар в Узбекистані.Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав. Проте неформальна, але від цього не менш сувора заборона на їхнє повернення до Криму, діяла аж до 1989 року. У 2006 році курултай кримськотатарського народу звернувся до Верховної Ради з проханням визнати депортацію геноцидом. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу у 1944 році геноцидом. 245 депутатів підтримали відповідне рішення. 18 травня встановлено як День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Окремою поправкою засудили сучасні утиски кримських татар.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🟥⚔️"Мало не триста років терпів вільний колись український народ неволю московську та владу царську і нарешті 1917 року не стало у нього терпцю, як і в инших народів, що були в тій самій неволі. Разом з Финами, Естами, Латишами, Поляками, Молдованами, Татарами, Грузинами та Вірменами повстали проти царської московської влади і Українці... Чи розумієте ви, що та влада, яку в Харків з Москви наставили, що то не наша народня влада, що то не уряд Самостійної України, а наймит Московського Кремля, і не про добро українського народу вона дбає, а дбає про те, щоб як краще, як найкраще Україну обібрати та її, на радість Москві, в старці пустити... і хоч не стало Головного Отамана Симона Петлюри, убитого надісланим з Москви наймитом душогубом - лагодиться вона (Армія УНР) з тим самим запалом...Москва наш давній і найлютіший ворог! У Московський Кремль мусять ціляти ваші пулі, а не в Україну - вашу Матір...". Не раніше травня 1926 р.З листівки Українського революційного комітету.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🟥14 травня 1920 року народилася Слава Стецько, одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів.Народилася у селі Романівка, нині Теребовлянського району на Тернопільщині в селянській родині народилася Ганна-Євгенія Музика, одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів, яка стала відома світові під іменем Слави Стецько.Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію і гуманістичний ліцей. Належала до Марійської і спортової дружини, співала в хорі. Організувала гурток з вивчення історії України: збиралися по домівках, в лісі, потім прочитане розповідали молодшим. Але найгострішим спогадом про гімназію став випадок, коли наставниця-полячка вдарила її лінійкою по руках за те, що дівчина розмовляла українською. «У мені все збунтувалося. Потім у польській гімназії я теж відчувала, що до українських дітей не дуже добре ставляться», - згадувала пізніше.У 18 років, за прикладом старшого брата, якого закатували поляки, вступила до ОУН. З приходом більшовиків відкрито заявила, що не вступить до комсомолу, після чого змушена була піти на конспірацію: її призначили директором школи в селі Юшківці Бібрського району на Львівщині, де діяв підпільний центр. Брала участь у відновленні Української державності Актом 30 червня 1941 року в Бібрці, кілька місяців була заангажована в міській управі як референт з питань культури. Але одного разу в школі, коли чистили зброю, стався вибух. Музика пішла в глибоке підпілля, переїхавши до Львова.Студіювала будівництво мостів і доріг у Львівській політехніці, паралельно була членом обласного Проводу юнацької мережі ОУН, займалася поширенням листівок та іншої пропагандистської літератури. У 1943-му році була арештована німцями у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв’язки) була відправлена проводом ОУН до Відня.На еміграції тісно співпрацює з Проводом ОУН(б). У 1945 бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхену. Через рік бере з ним шлюб та змінює ім’я на Славу Стецько. Стає одним із активних діячів очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама очолює організацію. кгб називало Ярослава Стецька серед найбільших ворогів радянської влади і готувала фізичне знищення – він мав стати наступною після Степана Бандери жертвою агента кгб Богдана Сташинського.Була керівником пресового бюро АБН, редактором журналів «ABN – Correspondent» та квартальника «Ukrainian Review». Брала участь в десятках міжнародних конференцій і сама була співорганізатором міжнародних конференцій, з’їздів в м. Вашингтон, Торонто, Мюнхен, Вінніпег, Чікаго, Манчестер, Мальта, Париж, Мадрид, Рим та ін. Була особисто знайома з лідерами багатьох держав. Виступала організатором акцій на підтримку політв’язнів, розповідала правду про репресії, Голодомор, інші злочини тоталітарного режиму.У 1991 році вперше після еміграції приїхала до Львова для участі у відзначенні 50-річчя Акта відновлення української державності. Цього ж року була обрана Головою Проводу ОУН (б), а через рік – очолила заснований нею Конгрес українських націоналістів.Тричі обиралася народним депутатом України, двічі як найстарший член парламенту приводила до присяги депутатський корпус. Її життєвим кредом були слова: «Я вірю в українську націю».🕯Померла Слава Стецько 12 березня 2003 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯💔Останній маніфест Миколи ХвильовогоЧерез сталінський курс на уніфікацію всіх сфер культурного життя, Хвильовий був змушений вступити до лав Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Остаточний духовний злам письменника відбувся у 1933 році, після відрядження у виморене голодом українське село. Хвильовий не сумнівався у штучності голоду, який разом з арештами української інтелігенції, був покликаний покінчити з українським питанням.🕯13 травня 1933 року, на наступний день після арешту його найближчого соратника Михайла Ялового, в квартирі Хвильового зібралися драматург Микола Куліш та письменник Олесь Досвітній, а також була присутня його дружина Юлія Уманцева. Після нетривалої розмови вони вирішили звернутися з клопотанням про долю Ялового до прокурора Верховного суду УСРР Лева Ахматова, після чого Хвильовий вийшов до своєї кімнати, де пролунав фатальний постріл у скроню.14 травня об 11 ранку в Будинку літератури імені Василя Блакитного відбулася громадська панахида, після якої Миколу Хвильового поховали на 1-му міському кладовищі Харкова (нині тут розташовується Молодіжний Парк) за присутності 500-600 осіб. Невдовзі могилу письменника зрівняли з землею, а пам'ять про нього поховали на довгі п'ятдесят років.У будинку «Слово», де проживав останні роки Микола Хвильовий, з 1932 по 1938 рік було репресовано мешканців 40 квартир із 66-ти. Друзі Хвильового, які перебували з ним у день самогубства, були заарештовані через півроку і страчені за рішенням «трійок нквд»: Олесь Досвітній 3 березня 1934 року, Микола Куліш — 3 листопада 1937 року, через два дні після розстрілу Михайла Ялового. Того ж, 1937 року, після звинувачення у приховуванні свого куркульського походження покінчив життя самогубством і один з керівників ВУСПП драматург Іван Микитенко, який за дорученням влади виголосив прощальну промову і підписав офіційний некролог у пресі по смерті Хвильового.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦🇪🇺11 травня 2017 року Рада міністрів Європейського союзу ухвалила рішення про скасування короткострокових віз для громадян України при відвідуванні 32-х країн ЄС і Шенгенської зони. Воно набуло чинності 11 червня і стало ще одною перемогою України на шляху до євроінтеграції.Відлік шляху України до безвізового режиму з країнами Шенгенської зони розпочався разом із курсом на євроінтеграцію, який чітко оформився після Помаранчевої революції: 21 лютого 2005 року було підписано план дій "Україна — Європейський Союз", який передбачав інтенсифікацію політичних, безпекових, економічних та культурних відносини, включаючи транскордонне співробітництво, а вже 1 вересня Президент України Віктор Ющенко підписав указ про скасування віз для громадян ЄС, Швейцарії та Ліхтенштейну.Угода щодо спрощеної процедури оформлення віз для українців набула чинності 1 січня 2008 року, а 29 жовтня у Брюсселі розпочався діалог про безвізовий режим між Україною та ЄС. 7 жовтня 2009 року Україна офіційно долучилася до програми "Східного партнерства", що передбачала налагодження тісних довготривалих відносин ЄС із сусідніми країнами. Активна фаза співробітництва розпочалася після 14-го саміту "ЄС — Україна" 22 листопада 2010 році в Брюсселі, на якому було підписано "План дій щодо лібералізації візового режиму", що передбачав виконання Україною низки чітких вимог: введення біометричних паспортів, зміна правил перетину кордону, посилення контролю над незаконною міграцією та прийняття законів по боротьбі з корупцією.20 квітня 2011 року тодішній горе Президент, зрадник України Віктор Янукович затвердив "Національний план з виконання вимог ЄС щодо візової лібералізації", але під тиском москви очолювана ним українська делегація 28-29 листопада 2013 року на саміті у Вільнюсі зірвала підписання "Угоди про асоціацію між Україно та ЄС". Призупинення євроінтеграційного курсу України спровокувало масові протестні виступи українців, які стали початком Революції Гідності. Після падіння режиму Януковича "Угода про асоціацію України та ЄС" була підписана у два етапи — 21 березня Прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і 27 червня 2014 року Президентом Петром Порошенком, — що дало новий поштовх курсу на євроінтеграцію.Візова лібералізація стала одним з інструментів тиску ЄС та громадськості на український уряд на шляху реформування країни. Зокрема 18 грудня 2015 року на фінальній стадії оформлення безвізового режиму Україні було висунуто п'ять додаткових вимог, які передбачали створення трьох незалежних антикорупційних органів, їх належного фінансування та внесення у закондавство ряду змін, що стосувались боротьби з корупцією.Загалом тодішня українська влада зробила неймовірну роботу та виконала всі 144 вимоги ЄС, і 20 квітня 2016 року Єврокомісія таки запропонувала Європарламенту та Раді ЄС відмінити візи для громадян України. Уряд та Президент України Петро Порошенко чітко демонстрували курс на євроінтеграцію не на словах, а на ділі.Проте на цьому шляху постали внутрішньоєвропейські проблеми: чергове загострення війни в Сирії спровокувало масовий потік біженців з Близького Сходу до ЄС, що посилило ксенофобські настрої, особливо серед невеликих країн Євросоюзу. Ряд з них висловили застереження щодо можливого потоку біженців також й з України і зажадали розробки механізму призупинення безвізу, що було озвучено під час саміту Україна — ЄС 24 листопада 2016 року. Його погодження тривало до початку 2017 року, і 9 березня Комітет з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ Єропарламенту проголосував за безвізовий режим з Україною. 6 квітня це рішення підтримав Європарламент, 26 квітня — Рада послів країн ЄС, а 11 травня 2017 року його схвалила Рада міністрів Євросоюзу.Рішення Європейського Союзу про надання громадянам України безвізового режиму для короткострокових поїздок до країн ЄС і Шенгенської зони (за винятком Великобританії та Ірландії) набуло чинності 11 червня, коли власники біометричних паспортів отримали право перетнути кордон 32-х країн.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🟥📝 Звернення Головного командира УПА Романа Шухевича-"Тараса Чупринки" з приводу капітуляції нацистської Німеччини:Бійці й командири української повстанської арміїГітлерівська Німеччина остаточно розгромлена і розбита. Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників у новітній ясир – в Німеччину...........Дотримати зброю в руках до тієї хвилини і станути на чолі воюючих проти Сталіна мас – Ваше священне завдання. Вірю, що виконаєте його з честю і фанатизмом, як виконували всі дотеперішні завдання. Новими методами боротьби, пристосованої до нової обстановки, дайте відповідь ворогові на його наступ.З незламною вірою вперед, до перемоги!Хай живе Українська Самостійницька Соборна Держава!Вічна хвала тим, що полягли в боротьбі з наїзником!🗺Слава Україні!Тарас Чупринка Гол. Ком. УПАТравень 1945 р.📰Журнал "Повстанець" (офіційний друкований орган Головної команди УПА) Ч. 5-6 за квітень-травень 1945 року.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯🗺 День пам'яті та перемоги — пам'ятний день в Україні, який припадає на 8 травня, річницю повторного підписання акту капітуляції нацистської Німеччини.8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція офіційно ухвалила "Акт про беззастережну капітуляцію" Збройних сил нацистської Німеччини. Акт був підписаний ще 7 травня у Реймсі (Франція), проте ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року у багатьох містах Європи та США було проведено багатолюдне святкування.Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, присвяченій 60-й річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошено присвятити пам'яті жертв цієї війни Дні пам'яті та примирення, які відзначаються 8 та 9 травня.🥲🇺🇦День пам'яті і перемоги українцями цьогоріч сприймається ще болючіше. Ми пам'ятаємо всі втрати Другої світової війни і згадуємо тих, хто віддав життя за рідну землю на всіх фронтах тієї війни, розв'язаної двома кровожерливими режимами. А тепер знову, українці ціною власного життя захищають свій дім від окупанта у обличчі одвічного ворога — московської імперії.Перемогли нацизм гітлерівський, позбавилися від ярма комуністичного, переможемо і рашистів кремлівського карлика! Слава Україні та нашим героям!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!