На світлинах ми бачимо листівки зі Слов'янську, що на Донеччині (к. ХІХ- п. ХХ)

Місто Ізюмського повіту Харківськох губернії з населенням 15,6 тис. осіб у 1897.

Слов'янськ був значним промисловим центром.

Тут працювали два чавуноливарні, механічний, 23 солеварні і 4 цегельні заводи, фабрика фарфорового посуду, три парові млини і макаронна фабрика. На всіх підприємствах було близько 1200 робітників і 1700 ремісників.

Наприкінці XIX ст. тут засновують заводи різні іноземні компанії. У 1898 році переважно німецькі та французькі підприємці, запустили содовий завод. У 1901 році акціонерне товариство «Дзевульський і Лянге» побудувало фабрику теракотових плиток. Німецька фірма «Вешлін і Гібнер» в 1912 році почала споруджувати два вакуумні соляні заводи.

Напередодні першої світової війни у Слов’янську, крім 33 солеварень, що давали 8,7 млн.
пудів солі на рік, всього діяли 17 фабрик і заводів.

Найбільшими були содовий (до 2000 робітників), фабрика «Дзевульський і Лянге» (470), хімічний завод (189) та інші підприємства.

Діяли чоловіче і 3 жіночі земські, комерційне, технічне, ремісниче і керамічне училища.

Слов'янськ славився також як бальнеологічний курорт.

У 1907 році на міжнародній виставці в Спа (Бельгія) лікувальні грязі курорту отримали вищу нагороду — Гран-прі.

@istorium_ua