Амадео Гіє: останній кіннотник Другої світової, який вийшов проти танківУявіть: Друга світова, 1941 рік. Британські бронемашини, кулемети, гармати — і раптом з куряви назустріч їм вилітають вершники з шаблями. Це не кіно. Це Ерітрея, і це насправді сталося. Амадео Гіє народився у 1909 році в П'яченці, в аристократичній родині з давніми військовими традиціями. Блискучий кавалерист, він виступав у стипль-чезах і перегонах, потрапив до складу збірної Італії на Олімпіаду 1936 року — але замість Берліна його відправили воювати до Ефіопії. Потім була Іспанська громадянська, де він воював на боці Франко. На початок Другої світової Гіє вже був загартованим ветераном трьох кампаній. У Ерітреї йому доручили сформувати великий змішаний кавалерійський загін — Gruppo Bande — з ерітрейських аскарі, єменських піхотинців і верблюжого корпусу: близько 800–1 400 бійців.21 січня 1941 року британський моторизований загін Gazelle Force прорвав італійську оборону і рвався вглиб Ерітреї. Відступ тисяч італійських солдатів міг перетворитися на катастрофу. Гіє прийняв рішення, яке здавалося самогубством: класична кавалерійська атака на моторизований підрозділ. Його вершники з криками і шаблями наголо пішли в лобову атаку — під кулемети і бронебійні снаряди. Атака спрацювала. Гіє пошкодив або знищив щонайменше три бронемашини противника, завдав відчутних втрат і — головне — затримав британський наступ на три дні. Цього виявилося достатньо, щоб основні сили відступили до укріпленої Амба-Алагі. У суто військовому сенсі це була перемога: можливо, єдиний задокументований випадок в історії Другої світової, коли кінна атака завдала реальних тактичних втрат броньованому противнику. Коли у травні 1941 року Amba Alagi пала і решта командування капітулювала, Гіє зник. Він зняв форму, одягнув місцевий одяг і почав партизанську війну, яка тривала майже рік: засідки, підрив мостів, знищення ліній зв'язку. Британська розвідка оцінила його голову в £3 000 — величезна сума на той час. Але ні ерітрейці, ні ефіопи, серед яких він переховувався, жодного разу його не видали. Саме тоді він і отримав прізвисько Kumandan Shaitan — Командир Диявол. Коли партизанська боротьба стала неможливою — бракувало зброї, людей, ресурсів — Гіє вирішив тікати. Під виглядом єменського солдата на ім'я Ахмед Абдалла аль-Редаї він пробрався до Джибуті, а потім на невеликому човні перетнув Червоне море. Ємен виявився не тихою гаванню: спочатку його кинули до в'язниці, де він чекав видачі британцям. Але перед смертним вироком його врятувало те, що імам Яг'я Хамід ад-Дін особисто зацікавився дивним європейцем, який блукає його володіннями. Після аудієнції Гіє не лише вийшов на волю — він провів при єменському дворі кілька місяців як гість і радник. До Італії Гіє повернувся 1943 року. Після війни він відмовився від військової кар'єри — з принципів, на знак вірності королю, якого скинули. Натомість побудував дипломатичну: посольства у Каїрі, потім дипломатична місія у Ємені (країні, де він колись сидів у в'язниці), Амман, Рабат, Нью-Делі. Дев'ятнадцять років — дипломат Італійської республіки. Вийшовши на пенсію, він оселився у Каунті-Міт в Ірландії, де займався кіньми — як і все своє життя. Британські офіцери, які колись полювали на нього з нагородою в £3 000, до кінця життя відгукувалися про нього з повагою: «чи не найблагородніший ворог». Амадео Гіє помер 16 червня 2010 року в Римі. Йому було 101 рік. За заповітом, його кремували разом із копитом і гривою його улюбленого арабського жеребця Насра — подарунка імама Ємену.@istorium_ua