Бананова «Штучка» від Roshen.

І один із найцікавіших прикладів органічного попиту.

В Threads існує сторінка, яка щодня просить Roshen повернути бананову «Штучку». І мене захоплює, до якого рівня дійшла ця історія. Зазвичай, бренди витрачають бюджети, щоб люди згадували про їхні продукти. Тут люди добровільно нагадують бренду, що він забув один із них виробляти. Ха. Прекрасна стратегічна дилема.

Повернути продукт?

Я б однозначно спробувала. Зробила би з цього повноцінну кампанію: інтрига, обмежена партія, залучення автора сторінки, гучне повернення. Готовий інформаційний привід, за який інші бренди заплатили б чимало.

Не повертати?

Теж логічно. Дефіцит підтримує бажання, а ностальгія ідеалізує минуле. Гучність попиту не дорівнює його комерційному потенціалу.

Але є нюанс.

В певний момент жарт про відсутність продукту може перетворитися на роздратування через те, що бренд не чує аудиторію.

І ось питання: де проходить межа, після якої дефіцит перестає створювати бажання і починає руйнувати прихильність?

Я б перевірила попит обмеженим запуском. Бо перша покупка покаже силу ностальгії, а повторна = силу продукту. А поки маємо прекрасний парадокс: Roshen отримує увагу завдяки цукерці, якої навіть немає в продажу.
_________________

📘Telegram
📙Instagram