«Кабанері із Залізної фортеці» — аніме, яке несправедливо загубилося в тіні «Атаки титанів»Коли у 2016 році вийшло «Кабанері із Залізної фортеці» (Kōtetsujō no Kabaneri), багато хто одразу назвав його «клоном Атаки титанів». Причина очевидна: за серіал відповідала майже та сама команда WIT Studio. Режисером став Тецуро Аракі, сценарій написав Ічіро Окоучі, музику створив Хіроюкі Савано, а за оригінальний дизайн персонажів відповідав легендарний Харухіко Мікімото — художник, чиї роботи давно стали класикою завдяки Macross, Gunbuster та Orguss.Але називати «Кабанері» лише наслідувачем було б несправедливоПеред нами одна з небагатьох повністю оригінальних робіт WIT Studio. Це не адаптація манґи чи ранобе, а самостійний всесвіт, створений спеціально для аніме. І саме завдяки цьому авторам вдалося побудувати один із найцікавіших сетингів сучасної японської анімації.Дія розгортається в альтернативній Японії епохи пізнього сьоґунату, яка пережила промислову революцію. Країна перетворилася на мережу міст-фортець, сполучених бронепотягами. За їхніми стінами панують кабане — істоти, схожі на зомбі, чиї серця вкриті сталевим панциром. Самураї стріляють із парових рушниць, інженери підтримують роботу локомотивів, а кожна подорож рейками більше нагадує військову операцію, ніж звичайний рейс.Навіть сьогодні таке поєднання японської історичної естетики, стімпанку та зомбі-горору виглядає унікально.Та найбільше вражає навіть не світ, а його атмосфера.«Кабанері» буквально просочений відчуттям приреченості. Це історія, де людство давно програло. Воно більше не мріє повернути світ назад — воно лише намагається прожити ще один день.Кожне відкриття воріт може стати останнім.Кожна поїздка потяга — дорогою в один кінець.Кожен постріл — спробою виграти кілька секунд життя.Саме ця безперервна напруга робить серіал таким сильним. Він не лякає несподіваними монстрами — він постійно нагадує, наскільки легко може впасти останній бастіон людства.Порівнянь з «Атакою титанів» уникнути неможливо.Втім, сьогодні цікавіше дивитися на ці два серіали не як на конкурента й наслідувача, а як на роботи однієї творчої команди. Після успіху першого сезону «Атаки титанів» WIT Studio отримала можливість створити власний оригінальний проєкт, і саме в «Кабанері» Тецуро Аракі продовжив розвивати свій упізнаваний режисерський стиль.Шалений монтаж, камера, що буквально летить між персонажами, різкі зміни перспективи, масштабні сцени паніки, вибухова постановка екшену й музика Хіроюкі Савано створюють відчуття, що дивишся ще одну грань творчого почерку цієї команди. Саме тому ці два серіали так часто порівнюють між собою.Окремої уваги заслуговують головні герої.Ікома — не природжений боєць і не обраний герой. Він інженер, який відмовляється змиритися з тим, що людство приречене. Його головна зброя — не сила, а бажання знайти спосіб перемогти ворога, якого всі давно вважають непереможним.Не менш цікавою є й Муумей. За її дитячою безтурботністю приховується одна з найтрагічніших історій серіалу. Саме через її образ автори показують, як війна калічить людей задовго до того, як вони стають дорослими.Візуально «Кабанері» навіть через десять років залишається одним із найефектніших серіалів WIT Studio. Бої на дахах потягів, атаки кабане, рух локомотивів і постановка масових сцен досі виглядають вражаюче.Після серіалу історію продовжує повнометражний фільм «Битва за Унато», який вийшов у 2019 році. Його події відбуваються через пів року після фіналу серіалу. Це вже менш масштабна історія, яка більше уваги приділяє героям, їхнім взаєминам і тому, що означає жити після безкінечної боротьби за виживання.«Кабанері із Залізної фортеці» не став культурним феноменом масштабу «Атаки титанів». Часто критикують другу половину серіалу та окремі сюжетні рішення. І ця критика небезпідставна.Але водночас майже всі, хто повертається до цього аніме через роки, сходяться в одному: його художнє бачення, атмосфера, постановка, музика Хіроюкі Савано та сам світ залишаються одними з найкращих робіт WIT Studio.