Статистика telegram channel - @irelandforukrainian

Як в Ірландії зустрічають Новий рікЯкщо коротко — не так, як ми звикли.В Ірландії немає обов’язкової традиції збиратися всією родиною за новорічним столом.31 грудня тут — це радше вечір поза домом, ніж домашнє свято.Більшість ірландців: • йдуть у паби (так, саме туди ), • зустрічаються з друзями, а не з великою родиною, • не готують багатогодинні застілля з десятком страв.Домашня вечеря може бути, але без сакрального значення.Новорічний стіл тут — не центр всесвіту.Паб у новорічну ніч — це: • жива музика або діджей, • пінта пива чи сидру, • короткий відлік до півночі, • обійми, сміх, “Happy New Year!” — і все.Без обов’язкових тостів, без багатослівних побажань, без ритуалів «як треба».І так, багато пабів закриваються раніше, ніж українці звикли святкувати — о 00:30–01:00.Бо Новий рік тут — не марафон.Президент не вітає з Новим роком по телевізору. Бо це не є традицією.Президент Ірландії звертається до громадян на Різдво, а не на Новий рік.Саме Різдво тут — головне сімейне й символічне свято.Новий рік — другорядний. Світський. Без пафосу#ірландіядляукраїнців

🎉 Новорічний фестиваль у Дубліні 2025 Із 30 грудня 2025 року по 1 січня 2026 року у столиці Ірландії відбудеться New Year’s Festival Dublin (NYF Dublin) — найбільше святкування Нового року в країні з насиченою програмою для мешканців і туристів.📅 Що чекає на гостей фестивалю:🎶 30 грудня• Серія безкоштовних концертів Echoes of Ireland у Dublin Castle• Музичний маршрут Guinness Music Trail з живими виступами в пабах і на майданчиках центру міста🎤 31 грудня — новорічна ніч• Countdown Concert Matinee — сімейний концерт удень• Головний вечірній концерт у Dublin Castle за участю популярних ірландських виконавців (вхід за квитками)🎆 Святкові феєрверки одночасно у двох локаціях:• Howth Harbour• Dún Laoghaire HarbourФеєрверки безкоштовні та підходять для сімейного перегляду🎉 1 січня• Безкоштовні сімейні заходи та концерти в Dublin Castle і Meeting House Square• Вуличні вистави та музика для всіх охочих📍 Основні локації фестивалю:• Dublin Castle• Meeting House Square (Temple Bar)• Howth Harbour• Dún Laoghaire Harbour💡 Важливо знати:• Частина концертів потребує окремих квитків• Багато подій, включно з феєрверками та денними виступами, є безкоштовними• Рекомендується користуватися громадським транспортом через обмеження руху в центрі міста Організатори фестивалю прагнуть закріпити за Дубліном статус одного з найкращих міст Європи для святкування Нового року.

— Тобі треба починати з Праги. Ти була в Празі? Тобі сподобається. Усі подорожі починаються звідти.Я дивлюся на Лену — вона здається інопланетянкою. Яка Прага, які подорожі? Де та Прага взагалі? Я далі Криму нікуди не їздила. Мрію бодай раз у житті потрапити в Карпати.Нам по двадцять шість. Відзначаємо п’ять років після випуску з Академії. Лена — розумниця, вона наша староста, у неї все складається. Говорить такими словами, що я завмираю від захоплення.Нещодавно святкували десять років після школи. І знову зайшла мова про подорожі. Хто де був і що бачив. У середині 2000-х слів «лоукостери» й «безвіз» просто не існувало.«Автою Європою» звучало приблизно як «підводна одіссея команди Кусто». Анріал.Ми слухаємо Костю. Він уже побував у трьох країнах, планує відпустку в Амстердамі й мріє зустріти тридцятиріччя в Лондоні.Я згадую свої дні народження — ритуальні, з салатами й тортом «Черепашка». Подарунки обговорюємо заздалегідь. Сюрприз? Ні, вже не той вік. Спочатку віддати борги, закрити кредит і бюджетно відсвяткувати Новий рік. Без феєрверків — краще купимо більше бенгальських вогнів і хлопавок. Дешевше й горять довше.Раптом дуже хочеться в Лондон. Або в Цюрупинськ — на крайній випадок. Я й там знайшла б визначні місця.Почуваюся самотньою. Наче всі перетворилися на інопланетян і розлетілися різними галактиками. Говорять про Полтавський ярмарок, яке цього року свято зробили в Диканьках і яка новорічна ялинка в Харкові.Я мовчу. Можу розповісти, як лікувати дитині коклюш, але кому це цікаво? До Нового року — тиждень. От би зібрати друзів із різних міст і влаштувати свято з хороводом навколо ялинки, конкурсами й призами. Палитимемо записки з бажаннями під бій курантів і питимемо шампанське. Головне, щоб усі змогли доїхати. Дорóги замело.Я загадаю, щоб Каринка не хворіла і щоб видавництва хоч щось відповіли, не мовчали. Майже рік надсилаю свої рукописи бандеролями — у відповідь тиша.Бррррамм. Минуло кілька років. Перемотали 🔄Слово «подорож» більше не лякає — навпаки, стало рідним і близьким. Як я без нього жила раніше? Навіщо? За десять років із моменту купівлі машини ми побували в багатьох країнах, доїхали до найпівденнішої, найпівнічнішої й найзахіднішої точок Європи. Скандинавські подорожі десять місяців виходили в ефірі «Першого Автомобільного».Цього літа разом із «Твій день» ми колесили островами Греції й показували українцям, як подорожувати в пандемічні часи.Я пишу про країни й міста для журналу natali.ua, «Наталі» пише про мене. Наші фото й маршрути вже третій рік на глянцевих сторінках. Мої книжки розкуповують у рік виходу, їх читають у бібліотеках Ізраїлю, Батумі, Португалії. Читають в Україні й в інших країнах. До Нового року — менше тижня. І я знову почуваюся самотньою. Хочу на Мальту й Занзібар. Мрію зустріти Новий рік на пляжі Копакабана в Ріо. Або в Цюрупинську — на крайній випадок. Місто з такою кумедною назвою ж мусить бути чимось привабливе?У новорічну ніч я топитиму в шампанському не згорілі клаптики записок із бажаннями й намагатимусь допити до дна, поки звучить гімн.Життя швидкоплинне й мінливе.Ламає плани. Руйнує надії.Старить обличчя. Стискає рамками.А потім прийшла війна — і змінила все безповоротно......Вона забрала ілюзію стабільності, розділила життя на «до» і «після», навчила рахувати не роки, а втрати. Подорожі перестали бути просто маршрутом, дім — просто адресою, а мрії — чимось абстрактним. Усе стало крихким, тимчасовим, справжнім.Залишається тільки вірити.Цим дивним бажанням на серветці.У новорічну ніч.Іноді вони все ж таки здійснюються.Бажаю щастя, мої рідні українці 🫶 будьте щасливі!

Я знаю десяток людей, які після війни хочуть переїхати жити в Європу.І ще знаю сім’ї, які вже з Європи хочуть переїхати… в іншу Європу.Бо в Братиславі — тихо, як у болоті: холодно й нудно.А от Лісабон — сонце, океан, вайб, сміх на вулицях.Я знаю колег, які, прилітаючи з Лісабона у Варшаву, кажуть:«Боже, як же я скучив за цим варшавським двіжем».Бо тут — українське кіно, концерти, театри, бізнес-тусовки. І додають: «Колись точно переїду сюди назавжди».Я знаю друзів, які з Варшави поїхали в Іспанію. Бо набридло «жити вночі» — сонце встає о восьмій, сідає о третій, дощ, похмуро.А в Іспанії — тепло, усмішки, вино і море.А потім — ниття:«Сієста з 12 до 17 — ви серйозно? Тут ніхто нічого не робить».І далі — Британія. Бо дітям потрібна освіта,а бізнесу — зрозуміла мова і правила.Я знаю українців, які не витримали Британії. Бо все дороге, повільне, медицина з минулого століття. І вони повернулися додому. Або спробували ще раз — в іншу країну.Я знаю тих, хто поїхав у Канаду —і за пів року зламався від снігу, тиші й самотності. Тепер живуть у Німеччині й уже планують нову втечу.Хтось з Америки повернувся в Туреччину. Хтось з Хорватії — в Азію.У кожного — свої причини. Справжні. Логічні. Болісні.Я знаю українців в Ірландії. Тих, хто щодня сумує за домом — за мовою, кухнею, людьми,за відчуттям «я на своєму місці».І знаю тих, хто адаптувався. Вкорінився. Видихнув.І не хоче повертатися в Україну. Часто не тому, що не любить.А тому, що… нема куди.Ми всі шукаємо мир, спокій, світло, сенс, можливість дихати.Багато українців залишилися без дому і тепер шукають себе в новому місті, в іншій країні,у новій версії життя.Хтось каже: дім там, де сім’я.Можливо, це правда.Велике українське переселення. Велика українська міграція.Добре там, де нас нема.Але найбільше — там, де ми є. Бо ми приходимо — і щось починає жити.Ми змінюємо простір.Ми змінюємо світ.Бо ми і є світ💙💛#ірландіядляукраїнців

26 грудня в Ірландії відзначають День святого Стефана — ірландською Lá Fhéile Stiofán. Та для багатьох ірландців цей день відоміший під назвою Lá an Dreoilín, тобто День Кропивника.Це одна з найдавніших традицій країни, походження якої губиться в глибині століть. У цей день вулицями міст і сіл ходять так звані Wrenboys або Mummers — з музикою, співами й танцями. Вони заходять до домівок, виконують пісні та розігрують невеликі сценки. Колись із собою носили справжнього кропивника, сьогодні ж використовується лише символічне опудало.Особливо яскраво цю традицію можна побачити в Дінглі, графство Керрі, та в селі New Inn у Голуеї, де щороку відбуваються фестивалі Mummers.З традицією пов’язана стара легенда. Колись усі птахи зібралися, щоб обрати короля. Перемогти мав той, хто злетить найвище. Орел піднявся над усіма і був упевнений у перемозі, але маленький кропивник сховався серед його пір’я. Коли орел більше не міг летіти, крапивник вилетів і піднявся ще вище. Так він став королем птахів, хоча його перемогу вважали не зовсім чесною.За християнською версією легенди, кропивник нібито видав святого Стефана, першого християнського мученика, і саме тому став символічною жертвою цього дня.

🇮🇪 Президентка Ірландії Кетрін Конноллі — про Різдво, надію та спільну людяністьУ своєму першому різдвяному зверненні Кетрін Конноллі закликала замислитися над тим, що справді має значення: доброта, толерантність, повага до відмінностей і плекання спільної людяності.Звернення пролунало ірландською та англійською. Президентка наголосила: Різдво — це час доброї волі, надії та погляду в майбутнє, сповнене можливостей.Конноллі згадала мільйони людей, які страждають від кліматичних змін, війни, конфліктів і вимушеного переміщення — зокрема в Палестині, Україні та Судані. Вона підкреслила, що історія Ірландії з її досвідом еміграції та втрат дає глибоке розуміння болю війни й позбавлення.Окремі слова підтримки — самотнім, хворим, бездомним, родинам, які втратили близьких, а також усім, хто служить іншим у святкові дні: доглядальникам, медикам, екстреним службам і тим, хто допомагає вразливим. Президентка також звернулася до ірландської діаспори, нагадавши, що еміграція — частина історії майже кожної родини.На завершення Конноллі закликала працювати разом, святкувати різноманіття, шукати сталих рішень кліматичної кризи та відстоювати мирні шляхи завершення воєн. «Бажаю кожному з вас радісного Різдва та щасливого Нового року, сповненого світла, радості й миру». Джерело

Чому я навчилася у ірландців.Частина друга. Про відсутність критикиЯ навчилася у ірландців не критикувати.Ви помічали: при всій їхній любові до пліток, вони майже не критикують. Вони можуть щось переповісти, але власну думку у формі осуду чи негативного висновку — ні. Це просто не озвучується.Так само обережно вони дають поради.Лише тоді, коли ти прямо про це просиш.Якщо ти запитаєш:— Де оформити банківську картку?Тобі скажуть:— У такому-то банку.Але якщо скажеш:— Допоможи, будь ласка, заповнити форму,— тоді вони включаться повністю.І так у всьому.Ніхто не намагається «рятувати» тебе просто тому, що ти щось сказав.Ніхто не нав’язує манеру поведінки.Навіть у сім’ях.Немитий посуд, неідеальний одяг — це не привід для зауважень. Не критикують. І коли зникає критика, стосунки в парі стають здоровішими. Вони не кажуть одне одному:— Тобі пора поголитися.— Чому ти так довго говорив з мамою?— Чого ти після вибачень просто усміхнувся?У них цього просто немає.А разом з цим — немає постійних сварок і дрібних скандалів.Я спостерігала за своїми хостами. Вони ніколи не навішували очікувань одне на одного. Знаєте фразу: «Не очаровуйся — не розчаруєшся»?У них це не фраза, а спосіб життя.А ми, люди з пострадянського досвіду, звикли порівнювати.І якщо порівняння неідеальне — вмикається критика.Вони ж не критикують навіть дітей.Подивіться уважно:зіграв три ноти на концерті — який ти молодець.посів десяте місце з малюнком — ти супермолодець, давай святкувати.Вони виховують дітей у любові, а не в критиці. Перелюбити дитину неможливо, а знищити самооцінку критикою - легко.Які ваші спостереження за ірландцями? Частина 1#ірландіядляукраїнців

🇮🇪У Ірландії фіксується значне зростання випадків грипу, і ситуація продовжує загострюватися незважаючи на наближення святкового сезону. За останні тижні кількість хворих на грип зросла майже на 12 %, а госпіталізації з цієї причини - приблизно на 20 % порівняно з попереднім звітом. Загалом за минулий тиждень було 3 287 підтверджених випадків грипу, йдеться у даних Центру спостереження за захворюваннями Ірландії.📊 Найбільше випадків зареєстровано серед дітей віком до 15 років та людей старше 65 років - саме ці вікові групи найчастіше потребують медичної допомоги. 🏥 У лікарнях велика кількість пацієнтів з респіраторними симптомами - багато відділень переповнені, а медичні служби готуються до піку захворюваності, який очікують під час Різдвяного тижня. Медики наголошують, що сезон грипу цього року розпочався раніше, ніж зазвичай, а поширення штаму A(H3N2) триває по всій Європі. Лікарі та служби охорони здоров’я закликають:• робити щеплення проти грипу (особливо для людей у групі ризику),• залишатися вдома при перших симптомах,• часто мити руки та уникати контактів, якщо ви хворі. ‼️Це важливо особливо для сімей з дітьми, людей похилого віку та тих, хто має хронічні захворювання - адже напередодні свят система охорони здоров’я Ірландії працює під тиском через зростання кількості хворих.

Чому я навчилась у ірландців.Частина перша. Мої спостереження:Я навчилась не поспішати.Ви бачили, як ірландці сидять у кав’ярнях?Вони не забігають «на каву» між справами. Не п’ють на ходу. Не обмінюються новинами за п’ять хвилин. Вони сидять довго. Говорять повільно. Присутні.Колись, ще на початку, я страшенно нервувала. Я жила у баби Рози, і до неї постійно приходили сусіди чи родичі — «на чай». І сиділи пів дня. Мені здавалося, що це марнування часу. Що так не можна. Що це бідність — так витрачати життя. Всі розмови можна вмістити в 15 хвилин. Ви що, люди! Вам не має чим зайнятись? Але згодом я побачила інше.Ці люди — часто старші — вміють жити. Помічати життя. Не поспішати. Вони радіють сонцю. А сонце в Ірландії — рідкісний гість. Тому щойно воно з’являється, всі виходять: з дітьми, у парк, у двір, до моря. Садять квіти біля дому. Просто щось роблять поруч із життям. Ніхто не сидить удома, коли є сонце. Вони не втрачають ці дні.Я навчилась пити чай повільно. Смачно.Не «швидко випити», а прожити.Я навчилась дивитись на вечерю інакше. Тут готують не тому, що треба терміново щось з’їсти або всіх нагодувати. А тому, що вечір — це задоволення. Їжі радіють, як щасливим емоціям. У приготування вкладають емоції, час, увагу.Я навчилась не поспішати на роботі.Тут немає постійного «вчора», дедлайнів, які душать, і когось, хто стоїть над тобою і дивиться в екран монітору. Або слідкує щоб ти не пив каву занадто довго. Ти робиш стільки, скільки можеш. Без тиску. Без крику. Без біганини. Скільки можеш. За сьогодні. Просто уявіть це. Вони спокійно стоять в чергах в супермаркетах, на пошті, будь-де. Ніхто не нервує. А продавчиня часто заводить розмову з покупцями. Начебто їй дійсно цікаво дізнатись про успіхи онуків чи наступну подорож. Але саме це дає відчуття, що ти небайдужий. Важливий.Так, їхня державна система повільна. Документи, процеси — це інколи дратує. Але ця повільність робить інше: вона зупиняє наш звичний ритм. Змушує зосередитись на тому, що відбувається зараз. Цієї миті. У кожному моменті життя.#далібуде

Доступне житло станом на сьогодні:💜 Будинок по ARP📍 55 хв їзди автомобілем• 20 хв до Abbeyfeale• 45 хв до Tralee• 56 хв до Killarney🔹 Для двох жінок або пари без дітей (обов’язково з авто)🔹 Будинок розташований на території основного ірландського дому🔹 Окремий вхід🔹 Комунальні оплачуються окремо🔹 Орієнтація на довгострокове проживання🔹 Після завершення ARP можливий договір оренди🔹 Власна кухня та вітальня🔹 Окремий двір і місце для авто⸻💜Кімната в центрі Кілларні🔹 Для працюючої жінки зі знанням англійської мови🔹 Проживання разом із власниками💶 Оренда: €600 + комунальні⸻💜Кімната по ARP (Killarney, Cork Road)📍 За Mr Price’s🚶 25 хв пішки до SuperValu, Killarney🔹 Проживання разом із власником🔹 Санвузол у кімнаті (ensuite)🔹 Загальна кухня🔹 Для працюючої жінки без дітей💶 Комунальні оплачуються окремо⸻💜Dingle — кімнати в оренду (авто не обов’язкове)📍 Центр Dingle — магазини, сервіси та можливості працевлаштування в пішій доступності🔹 Будинок на 5 спалень у відмінному стані🔹 Усі кімнати з окремими ванними (ensuite)🔹 Розташований у туристичному місті🔹 Підійде для працюючих пар🔹 Можливе перепланування ліжок🚫 Без тварин⚠️ Спальні на першому та другому поверсі — не підходить для людей на візку💶 Оренда: €150 на тиждень для пари, комунальні включені⸻🔔 Звертаємо увагу:Проєкт FOUNDiM є благодійною ініціативою, яка сприяє комунікації між власниками житла та українцями, що шукають проживання.Проєкт не є стороною договорів, а всі фінансові та житлові умови узгоджуються безпосередньо між власником і мешканцями.Жодні комісії або оплати за участь у проєкті не стягуються