Познайомилась з новою "демократично-молодіжною" лінійкою Kilian. Коротенько поділюсь враженням.

Midnight Espresso взагалі не схожий на Kilian. Якби я тестувала наосліп, подумала б про Bianco Latte або про якусь іншу ваніль з присмаком кави. Не можу сказати, що це жахливо пахне — пахне просто. Дуже просто, і саме цим і не схоже на бренд, більшість композицій якого нехай і не є вершиною парфумерного мистецтва, але все ж таки дещо складні.

Pina Paraiso — спочатку це соковитий сиропний ананас з вершками, що згодом перетворюється на солодкий деревний, такий собі абстрактний аромат. Наче й є тропічний присмак, але якийсь дуже мінімальний. Це могло б звучати яскравіше, соковитіше, екзотичніше. Та не звучить. Простенький аромат із відтінком мильної піни, нагадує віддушку гелю для душу.

І останній — Sparkling Royal, він для мене виявився найцікавішим. На старті справді пахне ігристим, але таким дитячим ігристим в пластиковій плящці =) Смородина та троянда тут «компотні», прозорі. У базі — порошково-чисті мускуси.

Взагалі база — найслабше місце цих ароматів: у Pina Paraiso вона абстрактно-солодка, з амбродеревом, а в Midnight Espresso — просто невиразна. Sparkling Royal в цьому плані виграє на фоні інших двох.

Флакони неймовірні: магнітна кришка, рельєф на склі — виглядають гарно. А от вміст цих флаконів не дотягує до їхнього оформлення. Хотілось би більш яскравих, насичених композицій з характером Kilian. Проте, думаю, вони націлені на геть іншу аудиторію, звідси й таке спрощення.