ІНША ДУМКА

🕯З ГЛИБОКИМ БОЛЕМ ТА НЕВИМОВНИМ СУМОМ БОЧЕЧКІВСЬКА ГРОМАДА СПОВІЩАЄ ПРО ЩЕ ОДНУ ТЯЖКУ ВТРАТУ...Захищаючи Україну, її свободу та незалежність, під час виконання бойового завдання 29 травня 2026 року загинув наш земляк, мужній воїн, вірний син українського народу — Сергій Іванович Лебедь.Сергій народився 23 липня 2003 року в селі Хижки Конотопського району. Тут минули його дитячі роки, тут він навчався у Хижківській загальноосвітній школі, де зростав щирим, добрим і працьовитим хлопцем. Після закінчення школи продовжив навчання у Політехнічному технікумі міста Горішні Плавні Полтавської області.Захиснику було лише 22 роки. Попереду було ціле життя, сповнене мрій, планів і надій. Та коли Батьківщина потребувала захисту, він без вагань став до її оборони. З 4 квітня 2022 року Сергій добровільно вступив до лав захисників України та мужньо боронив рідну землю від ворога, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.Неможливо знайти слова, які б полегшили біль цієї втрати. У скорботі залишилися мати Валентина, брат Олексій, сестра Софія, дружина Аліна та вітчим Олексій Миколайович. Разом із родиною сумує вся громада.Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав найдорожче — своє молоде життя за свободу, незалежність і майбутнє України. Його мужність, сила духу та відданість Батьківщині назавжди залишаться в наших серцях.Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Сергія. Розділяємо ваш біль і молимося за упокій його душі.Світла та вічна пам’ять Герою.Вічна шана і вдячність Захиснику України.🇺🇦 Герої не вмирають!Про дату, час та місце прощання із Сергієм Лебедем буде повідомлено додатково.🔵 Підписатися 🟡 Надіслати новину

🇪🇺Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова відкинула вимогу кремля покинути Київ:«росія знову погрожує дипломатам та іноземцям, вимагаючи, щоб ми покинули Київ. Але ми нікуди не підемо!Сьогоднішня заява Міністерства закордонних справ росії — це шедевр лицемірства.Режим, який роками бомбив житлові будинки, музеї, пологові відділення, школи та електростанції, раптом почав говорити мовою «міжнародного гуманітарного права» та «Женевських конвенцій».Той самий режим, який щоночі завдає ракетних і дронових ударів по цивільному населенню, тепер застерігає інших триматися подалі.Ми чітко розуміємо, що це означає. росія хоче страху. Паніки. Ізоляції України.Це не спрацює.ЄС нікуди не піде. Ми залишаємося в Києві. Ми залишаємося з Україною.Погрози на адресу дипломатів та міжнародних організацій — це не ознака сили. Це ознака відчаю.Чим агресивнішим і загрозливішим стає кремль, тим очевидніше, що режим путіна розуміє: він не зможе зламати стійкість України та підтримку її партнерів.Київ стоїть.Україна стоїть.І ми теж.🇪🇺🤝🇺🇦» Французькі та польські посольства також залишаються працювати в Києві не дивлячись на погрози скажених собак.🔵 Підписатися 🟡 Надіслати новину

Декому, схоже, й двох чи трьох разів наступати на ті самі граблі замало. Не встигли ми відбити атаки лісової мафії по незаконному звільненню Олександра Аптермана з посади директора ліцею «Лідер» та добитися фінансування для будівництва підземної школи, як після нашого протистояння з лісовиками до атак доєдналися вже й представники сумського криміналітету.Їхня мета очевидна: спробувати вкрасти бюджетні кошти за вже відпрацьованими для себе схемами та позбавити дітей права навчатися у безпеці.Публічно звертаюся до сумських корупціонерів: що б ви не робили, якими б погрозами та шантажем не тиснули на мене та мою команду, яку б брудну кампанію не замовляли проти мене - знайте, ми всеодно переможемо. Бо за нами правда!Окремо хочу наголосити: Олександр Йосипович Аптерман є, був і буде директором ліцею «Лідер» до завершення воєнного стану. І лише батьківський та педагогічний колектив, а не «блатні», будуть вирішувати, хто стане його наступником.Ми вистоїмо та разом з людьми будь-які чергові атаки відіб’ємо! Качана з полів Сумщини вам, подонки, а не ліцей «Лідер»!

Вчергове провів зустріч із ветеранами з рідного Конотопа. До розмови долучилися представники декількох громадських організацій, що працюють у місті й регіоні. Відверта розмова про те, що справді хвилює наших захисників після повернення з фронту.Обговорили питання:• проходження лікування та відновлення після поранень;• протезування захисників та складнощі через надмірну бюрократію у процесах відновлення;• адаптацію до мирного життя - працевлаштування, соціалізацію, підтримку родин;• медичне забезпечення: доступність якісних послуг, реабілітаційні програми, психологічну підтримку та супровід ветеранів.По кожному з цих питань будуть організовані зустрічі з відповідальними чиновниками та направлені запити.Не оминули й сьогоднішній стан справ у парламенті. Розвінчав міфи про нібито «парламентську кризу», водночас наголосив: проблема дійсно існує - це криза довіри до інституції.Саме тому розповів про свою ініціативу, яку найближчим часом планую підняти у Раді. Йдеться про відновлення повноцінних парламентських слухань у Верховній Раді, щоб у стінах парламенту звучали голоси ветеранів, вчителів, лікарів, громад. Щоб обговорювати конкретні проблеми і знаходити рішення разом.Влада має чути людей! І ми повинні повернути відкритий діалог як інструмент, який діяв до повномасштабного вторгнення.

Як тільки Президент України Володимир Зеленський підписав укази про відзначення державними нагородами працівників Сумського обласного академічного театру для дітей та юнацтва, я особисто забрав нагороди в Києві та привіз їх до Сум, щоб вручити людям, які роками творять українську культуру. Вручення провели разом із очільником Сумської ОВА Олегом Григоровим.Почесне звання «Заслужений працівник культури України» присвоєно Ользі Василівні Ледньовій. Свій творчий шлях у театрі вона розпочала ще 5 вересня 1978 року і вже 47 років працює художником з костюмів, присвятивши життя служінню сцені. За цей час Ольга Василівна проявила себе як унікальна творча особистість і висококласний професіонал із власним баченням театральної естетики. Вона розробила ескізи костюмів до понад 150 вистав, а також інтермедій, концертних програм і мистецьких заходів. Її роботи вирізняються самобутністю, професійністю та оригінальністю. Вона активно бере участь у творчому житті театру, міських і обласних заходах, користується заслуженим авторитетом у колективі та з 1982 року є членом Національної спілки театральних діячів України.Почесне звання «Заслужений артист України» присвоєно Сергію Олександровичу Сидоренку. На сцені він із 1990 року, а у липні 2025-го відзначив своє 60-річчя. За цей час актор створив понад 70 різнопланових ролей, кожна з яких вирізняється глибиною, емоційністю, пластичністю та тонким відчуттям образу. Йому однаково підвладні як комедійні, так і драматичні ролі. Окрім акторської діяльності, Сергій Олександрович активно працює як режисер-постановник. Його вистави отримують схвальні відгуки глядачів і займають почесне місце в репертуарі театру. Значною подією для театральної спільноти стала перемога вистави «Таїна Буття» у 2022 році на міжнародному фестивалі-конкурсі «Львівська рапсодія - 2022», де робота була відзначена Гран-прі.Щиро вітаю митців із заслуженим державним визнанням. Це нагороди за багаторічну працю, талант і відданість українському театру. Дякую за те, що прославляєте Сумщину та зміцнюєте нашу культуру навіть у непрості часи. 🎭🇺🇦

У Вербну неділю працювали з командою у прикордонні Сумщини.Провів зустріч із головами прикордонних громад: Глухівської - Надією Вайло, Есманської - Сергієм Мінаковим, Шалигінської - Юрієм Матвієнком. Обговорили ситуацію в громадах, гуманітарні потреби та виклики, з якими щоденно стикаються люди. Ситуація дуже складна - ворог не припиняє тероризувати людей «шахедами», КАБами та FPV-дронами.Особливо обурила проблема з укриттями. Неприпустимо, коли у відносно безпечних регіонах їх більше, ніж у громадах, які щодня перебувають під ударами ворога. Це питання потребує негайної реакції Уряду.Попри постійну небезпеку, у громадах, навіть безпосередньо біля кордону, залишаються жити мешканці. Вони потребують медичної допомоги, соціальної підтримки, базових умов для життя. Водночас екстрені служби часто не можуть повноцінно працювати через безпекові ризики. Це створює критичну гуманітарну ситуацію.Громади потребують системної підтримки держави - у питаннях безпеки, укриттів, медицини та життєзабезпечення. На рівні Києва буду піднімати ці питання та доносити до керівництва держави конкретні пропозиції, щоб зменшити напругу та допомогти людям витримати і вистояти.Також провів непублічні зустрічі з оборонцями, які захищають прикордоння, щоб почути їхні проблеми. Детально їх вивчив і разом намітили конкретні шляхи вирішення.

На вихідних із командою об’їхали громади прикордоння Сумщини, які сьогодні живуть і працюють у надзвичайно складних умовах. Постійні обстріли, щоденна небезпека, зруйнована інфраструктура - це реальність, у якій перебувають мешканці.У Глухові отримав інформацію, що після нещодавнього прильоту КАБу постраждала квартира пенсіонерки, яка проживає разом із донькою-інвалідом з дитинства. Завітав до родини, поспілкувався, з’ясував, яка допомога потрібна.Важко стримувати емоції й сльози, коли бачиш, у яких умовах змушені жити люди на Сумщині, щодня перебуваючи під загрозою.Ми маємо підтримати людей, щоб ці території не перетворювалися на сіру зону, тому вже цього пленарного тижня ініціюватиму перед урядом питання системної допомоги прикордонним громадам, зокрема таким, як Глухів, адже досі дивує відсутність укриттів у лікарнях і школах та невиділення фінансування на безпеку людей у той час, коли по них летять КАБи.Попри постійну загрозу, люди потребують передусім захисту й належних умов безпеки, щоб залишатися на рідній землі, і саме це дає їм надію на майбутнє, у якому прикордонні громади обов’язково відновляться і житимуть.

Ситуація з тим, що наразі Генеральна прокуратура України звертається до ізраїльської сторони із запитом про екстрадицію пана Міндіча до України, є вже наслідком того, що йому дозволили безперешкодно залишити територію нашої держави.Якщо порівняти історію Міндіча та колишнього міністра енергетики, бачимо принципово різний підхід до подібних ситуацій. У випадку з ексміністром відповідні органи тримали ситуацію на контролі, і щойно він вирішив залишити територію України, його було затримано безпосередньо на кордоні.Натомість Міндіч зміг безперешкодно виїхати з України. І тепер держава змушена звертатися до ізраїльської сторони із запитом про його екстрадицію, що значно ускладнює та затягує процес притягнення до відповідальності.Тому постає логічне й риторичне питання: хто і чому дозволив Міндічу виїхати з України тоді, коли до нього вже виникали серйозні питання?Адже ефективність правосуддя вимірюється не гучними заявами після факту, а здатністю державних інституцій діяти на випередження.

Відвідав земляка Вадима Криволапа, який нещодавно повернувся з російського полону.На початку повномасштабного вторгнення Вадим мав бронювання, працював на залізниці та жив звичайним життям. Але щойно нога агресора переступила державний кордон України, він прийняв рішення відмовитися від «броні» й пішов захищати нашу незалежність і суверенітет.Вадим Іванович проходив службу у 503-му окремому батальйоні морської піхоти та був прикомандирований до 38-ї бригади. У червні 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кринки (Острови) Херсонської області потрапив у полон.Майже два роки неволі. Щоденні тортури та знущання, нелюдські умови утримання… Вадим вистояв і повернувся додому.Разом із його родиною моя команда добивалася повернення Вадима. Для мене це особлива історія боротьби, адже він не просто мешканець мого рідного Конотопа. Ми жили неподалік, ходили до однієї школи №12. У нас була одна вчителька правознавства Захарченко Світлана Юріївна. Його дружина, як виявилось, взагалі жила в будинку, де мешкають мої батьки і де пройшло моє дитинство.З поверненням, друже! Сил і Божого захисту тобі. Знаю, що після відновлення ти не збираєшся залишати ЗСУ, а знову підеш бити ворога та захищати Україну. 🇺🇦

Не міг не зустрітися з мужнім хлопцем, справжнім козаком - Кірілом Ілляшенком. Поспілкувалися разом із його батьком - наставником і тренером. За чашкою чаю говорили про спорт, характер і вже вагомі досягнення Кіріла.Звісно, згадали й 13 квітня 2025 року, коли ворог завдав балістичного удару по Конгрес-центру в Сумах. Того дня Кіріл їхав із мамою в тролейбусі та, не розгубившись, допоміг їй і пасажирам вибратися з транспорту, фактично врятувавши людям життя. Сумщина й уся країна мають гордитися такими вчинками та такими людьми.Слава Богу, що вдалося допомогти і з питанням здоров’я Кіріла. Завдяки підтримці міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка було організовано оперативне обстеження та лікування в «Охматдиті».Вручив Кірілу відзнаку «Гордість Сумщини». Потиснув руку батькові - за виховання справжнього героя. Переконаний, що час, коли Кіріл стане гордістю України вже своїми спортивними досягненнями, - не за горами. В його очах видно полум’я, бажання перемагати й справжню наснагу.Щира подяка батькам за виховання сина. Бажаю Кірілу нових спортивних звершень, впевнених перемог і великого майбутнього. 🇺🇦💪