Є 2 типи людей - ті які загубились і ті, які знають, що загубились.Історія - про те, що колись в нас не було онлайн карт гугл мепс і орієнтування на місцевості було надзвичайно важким. Щоб поїхати на море в Крим, нам потрібна була паперова карта, а ще розписана на листочку дорога від наших знайомих, які прописати маршрут зі всіма поворотами, розпізнавальними знаками і мало не великими ямами на дорозі.Найбільше проблема буває тоді, коли водій звернув не туди - і продовжує їхати, тому що соромно зізнатись, що загубився на дорозі. І от здається саме той наступний поворот буде тим самим, і от це точно той памʼятник після якого по карті треба було наліво. Але не точно, і карту тримали якось не тим боком.Так от. Два типи людей. Ті, які загубились - але мають ілюзію, що це все ще та дорога і от вони виїдуть. Але пальне закінчується, сили теж, бутерброди всі зʼїли і спека неймовірна♨️І другий тип людей - яким не страшно визнати, що загубились і запитати в місцевих дорогу, до того моменту, як буде пізно і ми опинимось посередині посадки без пального і треба буде брати каністру та іти до найближчої заправки.Може я трохи додаю фарб у картину, але направду ми часто буваємо то першим, то другим типом людей. Я сама нещодавно опинилась в такій ситуації, коли я соромилась записатись на консультацію до людини, бо мені було дуже неприємно визнати, що я дуже довгий час робила щось на автоматі і це було не дуже добре (мʼяко кажучи це була лажа - і це не про роботу)Мені було страшно здатись дурною. Реально це страшно.Але що страшніше - це залишатись в цій ілюзії, що воно якось само вирішиться і не мати чесності навіть із собою.Оце страшно. Страшно не виявитись дурною, а бути настільки наляканою - що все життя ховатись від правди і так і ніколи не виправити ситуацію.Тож про що я. Про те, що загубитись можуть всі - абсолютно на будь-якому етапі життя. ДЖІ ПІ ЕС - може зламатись - але ваші внутрішні цінності точно є всередині і вони є найкращим компасом.І попросити про допомогу, щоб знову вийти на свою основну трасу - по якій можна рухатись так, як ти хочеш - це взагалі не про те, що можна здатись дурною чи ще якоюсь.Це про внутрішню сміливість не триматись більше за ті минулі повороти “не туди” - як може здаватись. Навіть якщо там вже було витрачено багато часу і пального і сил - далі кататись по колу, бо ще трошки, бо ше чуть-чуть.Це про сміливість зупинитись, вийти з машини, проматюкати всі ті повороти і побачити шалено красивий захід сонця💕І навіть якщо в цей конкретний в машині ниють діти/друзі і партнер злий/зла - як собака - вони також завжди на твоїй стороні. В глобальній перспективі - вони теж хочу в відпустку, там де гарно, сонце і добре - і мама ( чи тато) задоволені собою)Ось така от поїздочка вийшла в мене сьогодні і страшна ностальгія за поїздками в Крим. Якщо ж ви відчуваєте, що загубились в житті - це не кінець. Це нормальний етап, який буває у всіх - але якщо ви знаєте, що загубились - і визнаєте це - ви можете далі щось з цим робити і шукати свою дорогу.Це можна зробити самостійно, але памʼятаєте про місцевих - які показують шлях. Так само ви можете попросити допомоги у мене - бо як як місцева і спеціаліст в цих лабіринках мозку - можу допомогти розібратись, поставити вас на маршрут, де менше ям, розповісти де найкраще пальне, допомогти на шляху не зійти з дистанції.Як це зробити?До кінця літа діють дуже чудові умови на коучинг зі мною. І скоро новий набір в Клуб - в кінці липня.Тож не баріться, і знаходьте в собі сили - зробити цю паузу, попросити про партнерство, щоб знайти свою дорогу - на якій вже ніхто не зможе вас зупинити!Записуйтесь на коучинг в особисті зі словами “Хочу на коучинг”✍️ - кнопочка для повідомлень є внизу ліворуч.а в Клуб - по лінку передзапису⬇️https://forms.gle/ERSyJLY1xF32mUoK7