Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. Здається, немає нічого неможливого. Ось вже кава в Ялті, ось вже українські полки на Дону. Велична, незабутня мить. Лишалося зовсім трохи. І ми мали б Україну. Болбочан головнокомандувач. Король України Василь Перший. Гаразд, панове республіканці, хай не король, а пожиттєвий сенатор. Головне є Україна. Нема Голодомору. Мільйони українців живі. Нема терору. Нема Розстріляного Відродження, бо воно не розстріляне і не згноєне в сибірських концтаборах, а вільно творить модерний український кінематограф, літературу, театр, музику, архітектуру. У світовому масштабі. Українське фермерство не знищене і не оголошене куркулями, а захоплює світові ринки. Українська промисловість і українські банки дивують весь світ своїм креативом і новаторством. Українська Академія Наук на чолі з академіком Вернадським від теорії ноосфери першою переходить до практичних розробок у сфері всесвітньої інформаційної мережі, згодом відомої як Інтернет. Українське військо — головна сила і гарант безпеки Європи проти більшовицького хаосу. Весною 1918 до всього цього було дуже близько. Лишалося лише не опустити рук, не підняти руку на свого брата і вистояти на день довше, ніж ворог.