Для мільйонів українських родин просте «на добраніч» давно означає більше, ніж звичайні слова. За ним - надія, що вранці всі будуть живі.

Ми хочемо повернути собі прості речі. Спати до ранку. Відпускати дітей гуляти й просити лише вчасно повернутися додому. Збиратися за одним столом із близькими, яких розлучила війна. Дочекатися тих, хто нас захищає.

21 вересня - Міжнародний день миру. Для Харкова та інших прифронтових міст і громад це привід сказати світові: нашу здатність витримувати війну не можна сприймати як згоду жити в ній.

Ми працюємо, допомагаємо одне одному, відновлюємо зруйноване. Але людей, яких убив агресор, повернути неможливо. І щодня війна забирає ще чиєсь життя. Тому для нас так важливо використати кожну можливість її зупинити.

Ми підтримуємо українську переговорну команду й виступаємо за відновлення переговорів. Хочемо, щоб за словами «досягнуто домовленостей» настав ранок без обстрілів. Заради цього потрібні спільні дії наших партнерів і міжнародних організацій. Успіх дипломатії має вимірюватися врятованими життями.

Нам потрібен тривалий мир, підкріплений силою України та дієвими міжнародними гарантіями безпеки. Вони мають створити умови, за яких агресор розумітиме: відповідь на новий напад буде неминучою, а його ціна - неприйнятною.

Я хочу, щоб Україна відновлювалась. Щоб в українських містах і громадах відкривалися нові підприємства, щоб до наших університетів приїжджали вчитися. Щоб родини поверталися додому, мали роботу й могли планувати своє життя на роки вперед.

Ми маємо домогтися миру, який дозволить нашим дітям вирости й виростити власних дітей без війни.