Я дуже хочу, щоб якнайшвидше настав вересень, коли жодну школу більше не доведеться називати підземною.Без тривог.Без війни.Але поки ворог продовжує обстрілювати наші міста, ми повинні зробити все, щоб у дітей залишалося якомога більше звичайного, нормального, щасливого дитинства.І сьогодні були всі ті чудові емоції, за які ми любимо початок навчального року: радість зустрічі після довгого літа, обійми, хвилювання першачків, гордість батьків за своїх майже дорослих випускників. Саме заради таких днів, як сьогодні, ми ще три роки тому відкрили першу у світі метрошколу. Згодом самі спроєктували й збудували першу в Україні підземну школу, а напрацювання передали далі іншим громадам.Зараз у Харкові вже 24 захищені освітні простори, серед них - десять підземних шкіл. Завдяки їм понад половина школярів, які проживають у місті, можуть відвідувати очні заняття.Так, вони проходять в укриттях. Але поруч - учитель і однокласники, на перерві - сміх, суперечки й примирення.Очне навчання впливає і на рішення дорослих. Коли син чи донька можуть ходити на уроки, родині не доводиться обирати між майбутнім дитини та життям у рідному місті. Історія не знає умовного способу. Та сьогодні вже очевидно: якби три роки тому ми не розпочали створювати умови для безпечної освіти, ми б втратили чимало молодих сімей. Одні б не повернулися, інші - не залишилися. І ми не зупинимося. Нинішнього результату недостатньо, доки бодай один учень позбавлений вибору. Продовжимо розширювати мережу, шукати ресурси та залучати міжнародних партнерів. Близькість до фронту не повинна прирікати ціле покоління на роки сам на сам із монітором. Дякую освітянам за підтримку наших дітей! І за атмосферу, заради якої хочеться приходити на уроки. Дякую батькам за довіру! Бажаю нашим дітям цікавого навчального року, нових друзів, гарних оцінок і якомога більше приводів усміхатися! Зі святом Першого вересня!