​​Іноді одна хвороба лікує іншу«російська зараза» майже вилікувала коронавірус в Україні і ми ледве про це пам’ятаємо. Замість звітів по захворюваності — чекаємо звіти по втратам ворога.Але є такі хвороби, з якими, на жаль, так не працює. Рак – одна з таких. І особливо болісно, коли це дитячий рак. Зрозуміло, що під час війни боротьба з ним не так популяризується у медіа, проте вона не припиняється, хоча і стає складнішою.Десятирічна Віка з Білгород-Дністровського — не лише моя землячка, а й надзвичайно смілива, весела та допитлива дівчинка, одна з тих, хто бореться з раком. Вона захоплюється малюванням та з легкістю заводить нових друзів у лікарні, хоча більш за все мріє якомога швидше одужати та повернутися до рідних. Таких, як вона — сотні. Сотні українських дітей, які щодня борються зі своїм особистим ворогом.Зазвичай я не афішую кому і як допомагаю, окрім діяльності в проєктах Укрпошти, бо вважаю це особистою справою кожного. Але я розумію, що проблеми онкохворих дітей завжди мають бути на часі. І точно знаю, кому варто довіряти, якщо ви хочете долучитись до хорошої справи. Я і мої добрі друзі вже давно допомагаємо фонду «Таблеточки», що вже 11 років допомагає онкохворим дітям перемагати рак. Вони на ділі доводять, що 10 гривень можуть спасти чиєсь життя. Кожна смерть дитини, чи то від ракети, чи від раку — це трагедія. Я вірю в те, що благочинність тепер частина культурного коду нашої нації.Зробити благодійний внесок можна у телеграм-боті фонду «Таблеточки», @naTabletochki_bot, щоб такі діти, як Віка, перемагали і поверталися до щасливого дитинства!