Україна не програє. росія не перемагає. Динаміка змінилася, і це змінює все. Головне з публікації Енн Епплбом:Дрони-перехоплювачі зі штучним інтелектом стали можливими завдяки складній мережі радарних систем, акустичних датчиків та інших засобів, які сотні великих і малих українських технологічних компаній щодня розробляють і вдосконалюють, використовуючи дані безпосередньо від таких солдатів. З цією постійно вдосконалюваною інформаційною системою пов'язані й інші підрозділи по всій країні – і не лише у фургонах. Український оборонний аналітик Андрій Загороднюк називає цю систему дронів, моніторів, навігації на основі штучного інтелекту, випробуваних у боях роботів та з'єднаних між собою солдатів "мережевою ситуаційною обізнаністю" – і саме ця система пояснює, чому сприйняття цієї війни раптом змінилося. З 2022 року чимало публічних дискусій про війну, навіть у Європі та США, відтворювали наратив, який просувала російська пропаганда, мовчазно припускаючи, що Україна, поступаючись за чисельністю й озброєнням, зрештою програє. Коли у 2025 році адміністрація Трампа припинила постачати Києву військову й фінансову допомогу, дехто у Вашингтоні очікував – а може, й бажав, – що кінець настане швидко. Натомість Європа надала гроші. Українське суспільство створило мережеву ситуаційну обізнаність. Лідери Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів і Саудівської Аравії говорили з Україною не зі співчуття до жертви війни, а тому, що хотіли придбати дрони-перехоплювачі. Іранці використовують ті самі дронові технології, що й росіяни, і українці краще за будь-кого знають, як із ними боротися. Українці не програють. росіяни не перемагають і, що важливіше, не знають, як перемогти. Якщо за останні два роки головним сюжетом було повільне, виснажливе просування росії вперед, то цього року картина зовсім інша. Від початку весни, з початком щорічного наступу, росія втратила в Україні більше територій, ніж захопила. Нині важко збагнути, як російська армія може рухатися вперед, бо лінія фронту – це взагалі не лінія, а широка заборонена зона завширшки близько 32 кілометрів. Усе в цій зоні видно з дронів, тож будь-яка російська вантажівка, танк чи піхотинець, який намагається атакувати нові українські позиції, миттєво виявляється і легко вражається. Хоча росіяни не в змозі зрушити лінію фронту, вони досі можуть використовувати дрони й ракети, щоб вбивати мирних жителів і нищити цивільну інфраструктуру в українських містах. Апетит путіна до таких ударів зростає, бо жодного іншого практичного способу завдати шкоди Україні в нього немає. Але путін не визнає того, що його сторона також вичерпує засоби ППО. Це дозволило українським далекобійним дронам успішніше вражати об'єкти нафтогазової інфраструктури росії – з видовищними вибухами й скороченням нафтопереробних потужностей щонайменше на 20 відсотків. Майже всі великі нафтопереробні заводи в центральній росії зупинили або скоротили виробництво, а деякі були уражені вже не вперше. Із такою самою регулярністю нова хвиля українських дронів із дальністю 160 кілометрів б'є по складах боєприпасів, логістичних центрах і ланцюгах постачання глибоко в тилу на окупованих росією територіях. Упродовж чотирьох років Кремль раз по раз запевняв російське суспільство, що війна триває успішно, що України як справжньої країни не існує, що перемога невідворотна. Але це важко поєднати з панікою, що охопила Москву минулого місяця, коли щорічний військовий парад скоротили через побоювання, що його перериватимуть українські дрони. Навіть без переговорів росія та Україна можуть рухатися до нового статус-кво. Рано чи пізно лінія фронту перетвориться не просто на нейтральну смугу, а на де-факто демілітаризовану зону – подібну до тієї, що розділяє дві Кореї; її регулярно патрулюватимуть і підтримуватимуть дрони. Для України це не буде беззаперечною перемогою, але для путіна стане великою поразкою: його головна мета – знищення всієї України, викреслення її з мапи – так і не здійсниться.