Статистика telegram channel - @hospmedics

Коли Владислав Гераскевич виходив на Олімпійські змагання зі «шоломом памʼяті», він зробив просту й водночас потужну річ - виніс імена полеглих героїв на світову арену. Це було нагадуванням усьому світові. Демонстрацією справжньої ціни боротьби за незалежність.Інформаційний резонанс, що виник після рішення МОК, та хвиля підтримки на адресу Владислава вкотре показали справжню реакцію людей по всьому світу. Памʼять не можна заборонити. Її не можна знецінити чи приховати. Вона живе там, де є гідність.Це і є адвокація. Коли особиста позиція стає суспільним голосом. Коли спорт, культура чи мистецтво перетворюються на інструмент висвітлення правди. Коли памʼять перестає бути приватною й стає елементом збереження та вшанування. Бо памʼять - це не жест.Це свідома позиція.І поки ми вшановуємо тих, хто віддав життя за Україну, - вони залишаються частиною нашої спільної історії, нашої сили та нашої відповідальності. І в цьому немає порушення жодних правил.Вдячні за цей матеріал — https://www.repower.ngo/aboutRepower — єдиний проєкт в Україні, що фокусується виключно на психологічному відновленні діючих військових медиків.

«Ми платимо за свободу дуже велику ціну — часом, який могли б провести разом з коханою людиною. Стосунки проходять і через важкі поранення, коли треба вчитися приймати зміни в коханій людині, підтримувати її та заново вибудовувати спільний світ. Це вимагає величезної сили. Хтось роками чекає кохану людину з полону, а єдиною опорою залишається тільки безкінечна віра. У часи великої війни кожна історія кохання зазнає випробування. Але скільки ж нових сімей зʼявилося теж! Скільки чудових людей стежки війни звели і обʼєднали! День закоханих є лише черговим приводом побути в атмосфері святкового настрою, бо всі ми спраглі до любові. Зрештою, ми все робимо заради любові.Я командирка батальйону, в якому є сотні хлопців і дівчат, які ще не побудували сімʼю, не народили дітей. І сотні чоловіків та жінок, які мають сімʼю. І це таке щастя, що багато з них створили пару, познайомившись в «Госпітальєрах»! Після 2014 року в добровольців батальйону народилося 110 дітей! А усього на Свято Миколая я розіслала 202 подарунків дітям! Воюємо, закохуємося, народжуємо, ростимо дітей і воюємо далі за їхнє майбутнє! Якщо ви кохаєте, зробіть сьогодні спільний донат.Цей ваш жест буде проявом любові тим, хто зараз рятує поранених або евакуює людей під обстрілами. Кожна госпітальєрка завдяки надійному спорядженню отримує шанс на ще одне побачення, на тихий вечір із близькою людиною та плани після ротації.Навіть якщо ви ще чекаєте на свою людину, нехай ваша підтримка стане маніфестом віри в майбутнє. Кожен захищений надійним спорядженням госпітальєр матиме змогу після ротації одягнутися в цивільний одяг і піти на побачення зі своєю коханою. Сьогодні варто наповнити слова про почуття конкретним змістом, адже в країні, що воює, любов — це насамперед відповідальність і здатність берегти життя тих, хто поруч. Тих, кого ми любимо.Я усім серцем люблю своїх «госпітальєрів», тому прошу вас, задонадьте нам сьогодні свою «валентинку» на збір для закупівлі якісної амуніції. Це подарує нам радісний настрій на весь день — як колись у школі, пам’ятаєте?❤️Бажаю усім вам щирої, непідробної любові! Кохайте і будьте коханими», — комбат Госпітальєрів Яна Зінкевич💊https://send.monobank.ua/jar/5nrgETrfS6

❗️Лишилось 3 дні і 3100 необхідних підписів❗️Австрійка долучилася до Добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» 6 травня 2022 року. З 2020 року вона жила в Австрії, працювала разом із чоловіком у клініці, подорожувала й вела насичене життя.Втім, після лютого 2022 року вона не змогла залишитися осторонь. Спочатку Наталія Фраушер волонтерила: надсилала медичні препарати й техніку в Україну, допомагала біженцям, вивозила тварин, займалася дітьми з українських дитячих будинків у Тіролі. Якщо вантаж не потрапляв на місце призначення, Наталія не боялася відвезти його самостійно в Україну.Зрештою вона вирішила, що волонтерської роботи замало й долучилася до батальйону «Госпітальєри», з яким познайомилася ще 2017 року під час своїх поїздок на Донеччину.«Чергова історія вибору та втечі. Вибору між батьками та дітьми. Історія чиєїсь загибелі. І вию, вию. Якщо я забуду тебе, війна в Україні, нехай відсохне правиця моя. Хай прилипне язик мій до піднебіння мого, якщо я не пам'ятатиму тебе», — писала Наталія 15 березня 2022 року.У складі екіпажу евакуаційного реанібусу «Кракен» Наталія вивезла понад 250 поранених військовослужбовців з донецького напрямку бойових дій (Дружківка, Бахмут, Добропілля). Її професіоналізм, рішучість і глибока емпатія зробили її надзвичайно цінною частиною добровольчого руху.Сьогодні ми просимо підписати петицію про присвоєння Наталії звання Героя України (посмертно).https://petition.president.gov.ua/petition/254652

💊Комбат Госпітальєрів — Яна Зінкевич16 січня ми вшановуємо захисників Донецького аеропорту. Воїнів, які довели, що навіть у найважчих умовах людина здатна залишатися сильною, гідною та вірною своїй країні.Саме цього дня 11 років тому сталася одна з найтрагічніших подій оборони — російські бойовики підірвали перекриття нового терміналу аеропорту. Багато наших військових загинуло під завалами, а утримувати позиції стало неможливо. Утім всі, хто був в ДАПі, здійснили немислимий подвиг і стали легендою цієї війни. У 2014 році мені було 18.Я була єдиною дівчиною в нашій групі, яка приїхала в зону тодішньої АТО з Рівного. Спершу прийшла на фронт як боєць, проте перші ж зіткнення, зокрема біля Карлівки, висвітлили критичну проблему: медичної системи на передовій фактично не існувало.Я на той час мала лише базову підготовку, бо хотіла вступати до медичного вишу. Але десь знайшла сміливість створити невеликий евакуаційний підрозділ, який буде вивозити поранених без очікування наказів. Ми вивозили поранених під обстрілами, іноді — буквально з-під завалів. У Карлівці працювали під наглядом снайперів, у Пісках їхали через міст, який прострілювали. Узимку машини злітали в кювети, часто доводилося повзти до поранених. До періоду боїв за Донецький аеропорт підрозділ зріс до близько тридцяти-сорока людей. Коли у листопаді 2014 року підрозділи «Правого сектору» залишили безпосередньо територію терміналів, робота на напрямку не припинилася. Бійці «ПС» утримували ключові позиції в Пісках та поблизу злітної смуги, коригували вогонь і тримали оборону підступів.Сам аеропорт став одним із найважчих етапів війни. Руїни терміналів, холод, постійні обстріли, нестача води, їжі та сну. Люди трималися завдяки характеру й відповідальності одне за одного.16 січня 2015 року після масованих штурмів та підриву перекриттів нового терміналу аеропорт перестав існувати як фортифікація. Багато захисників назавжди залишилися під завалами, інші потрапили в полон або отримали важкі поранення.Це день і скорботи, і великої гордості за чин оборонців, яких ворог сам назвав «Кіборгами», не вірячи, що прості люди здатні на таку витривалість.Сьогодні ми згадуємо кожного, хто не повернувся з того пекла, і кожного, хто вижив, щоб продовжувати боротьбу. Бетон не витримав — люди встояли. Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні — з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. У нелюдських умовах українські воїни стримували атаки ворога, попри постійні обстріли, руйнування та великі втрати. Саме ця людська стійкість є тим фундаментом, на якому сьогодні тримається вся наша країна. Щиро раджу подивитися фільм «Кіборги. Герої не вмирають», який є однією з найвідоміших українських воєнних стрічок про ці події. Ми маємо нести памʼять про чин «Кіборгів». Слава захисникам Донецького аеропорту! Слава Україні!

Альпака завжди обирала найкрутіші маршрути: і в горах, і в житті. Спелеологія, скелелазіння, парашути та мандри – це і була вона.На початку повномасштабного вторгнення Марія-Христина Двойнік змінила експедицію в Мексиці на шлях медикині-доброволиці на Донеччині. Спочатку переганяла автівки для фронту та рятувала тварин, згодом – стала частиною родини «Госпітальєрів».13 листопада 2024 року під час евакуації поранених на передовій її життя обірвалося. Марії-Христині було 32 роки.Та її шлях – триває.Сьогодні команда кемпінгу Білий Слон та Благодійний фонд «Госпітальєри» об’єднуються заради спільної мети. Туристична спільнота знає: безпека на маршруті залежить від надійної страховки та вчасно наданої допомоги.Тож «Білий слон» долучається до збору пам’яті Альпаки, щоб підтримати тих, хто щодня рятує життя. Як долучитися: 🏔 Зробіть внесок за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/9jR8UMZC4g 🏔 Поширте цей пост – давайте гуртуватися навколо пам'яті Альпаки.Вона завжди прагнула вершин – а ми спільними силами допоможемо її справі тривати.

Збір памʼяті подруги Альпаки триває!Марія-Христина Двойнік була тією людиною, яка не ставала на заваді своїм принципам, і її відсутність — це біль для всіх, хто з нею був. Вона завжди вела за собою, не питаючи дозволу, просто робила те, що було необхідно для перемоги.Зараз на фронті перебувають люди, котрі, як і Марія-Христина, є основою цієї боротьби. Вони так само віддають себе без вагань і вірять у перемогу. Наше завдання - не залишати їх на самоті, забезпечити необхідним, аби їхня боротьба не була марною. І цей збір - це шанс допомогти, підтримати, зробити хоча б щось для тих, хто день у день ризикує життям.Зібрані кошти допоможуть забезпечити наших захисників всім необхідним: від бронежилетів до технічних засобів, що допомагають зберегти життя. Вони на передовій потребують не тільки фізичної підтримки, але й моральної, тому наша роль тут безцінна. Також допомога йтиме на підтримку родин, які втратили своїх близьких, або тих, хто залишився без даху через війну.Ми повинні пам'ятати, що цей збір не просто грошова допомога, акт людяності, наш жест, що дозволить хоча б трохи полегшити життя тим, хто продовжує нести тягар цієї війни.🇺🇦 Для внесків з України:https://send.monobank.ua/jar/9jR8UMZC4g🌍 Для внесків з-за кордону:CO CF HOSPITALLERSIBAN Code: UA073052990000026009050593129Name of the bank: JSC CB “PrivatBank”Bank SWIFT Code: PBANUA2XCompany address: 49101, Ukraine, Dnipropetrovsk region, Dnipro city, Menachem-Mendl Schneerson Street 15, 52.

Добровольці батальйону «Госпітальєри» щодня допомагають на передовій тим, хто потребує цього найбільше. Але наші команди складаються зі звичайних людей, які так само потребують відновлення, щоб на гідному рівні продовжувати виконувати обов’язки на лінії фронту. Ми дуже щасливі, що вже третій рік команда проєкту Repower робить усе, щоб запобігти важким психологічним розладам, відновити сили та мотивацію військових лікарів і медиків евакуації для подальшого служіння. Для батальйону рішення відправити медика на програму відновлення — це завжди непросто. А для вже сталого екіпажу означає стоп для всієї команди. Втім, ми можемо сказати чесно: Repower підвищує ефективність добровольців! Це програма, де вас оточують люди зі спільними цінностями, і є простір для тиші. Психотерапія, обмін досвідом, міжнародна підтримка, різноманітні активності вчать дбайливого ставлення до себе. За весь час уже 44 госпітальєри взяли участь у короткострокових психологічних інтервенціях Repower. Радимо вам канал Repower, щоб стежити за всією роботою, яку фахівці роблять для українських військових: https://t.me/repowerngo

Міністерство оборони України визначило вимоги до турнікетів для зупинки кровотечі й вперше зафіксувало цей термін в українському законодавстві.Відповідний наказ від 04.10.2025 №663 опублікований на сайті Верховної Ради.Цей наказ створює передумови для декількох майбутніх важливих кроків.Збройні Сили України нарешті зможуть закуповувати турнікети для військових частин.Усі турнікети, що раніше містилися в аптечках українських військовослужбовців, закуповуватися іноземними донорами, благодійними організаціями, волонтерами, але не державою, бо в українському законодавстві просто не існувало визначення «турнікет».Прописані технічні вимоги можуть стати основою для тестування турнікетів в першій українській лабораторії. Наказ визначає, які конструктивні елементи має містити турнікет, який постійний тиск тримати, які фактори навколишнього середовища витримувати.Цих рекомендацій тепер можуть дотримуватися й українські виробники турнікетів, якими вже масово користуються військовослужбовці й цивільні.Основні вимоги з наказу наводимо в каруселі.

Олена Ємєльянова, позивний Кава, з 2016 року є невід’ємною частиною родини Медичний Добровольчий Батальйон «Госпітальєри».​Кава родом з Дніпра, підприємиця, мала кав’ярню у Сєвєродонецьку. У 2015 році почала допомагати лікарні в Дніпрі, куди привозили поранених. На початку 2016 року пройшла тижневий вишкіл у нашому батальйоні, щоб опанувати основи першої допомоги. І залишилася. Проводила багато часу на ротаціях, згодом стала інструкторкою.​Після початку повномасштабного вторгнення вона якраз була в Києві. Їхала до столиці з дипломом фахівчині з публічного управління та адміністрування, а поверталася — начмедом 3-й окремий батальйон "Волинь" УДА.​Трохи психологиня, трохи наставниця — вона вміє відчути кожного, з ким доводиться мати справу.​До війни Кава активно подорожувала світом — Латинська Америка, Антарктида, країни Європи — та попри екзотику й пригоди обрала фронтові посадки. Каже, що спочатку це було покликання, згодом — майже залежність, а тепер — просто робота, яку хтось має робити. І вона її робить.​На стіні бази «Госпітальєрів» в Павлограді висіла дошка, на якій чітко розписували ротації: коли і куди поїдуть екіпажі. За кожним записом стояли реальні ризики та надії на повернення в повному складі. Саме Кава була тією людиною, яка відправляла на виїзди, з яких, на жаль, часом не всі поверталися.​І хоч ворог і знищив ту дошку, але списки екіпажів назавжди закарбовані в памʼяті жінки, якій довелося стати сильною, щоб не зламатися від розпачу, болю і відчуття втрати. Кава є хранителькою імен кожного, кого госпітальєрська родина втратила за ці майже 12 роки.​Однак вона є й хранителькою інших історій — про те, як незнайомці стають найкращими друзями, рідними людьми, як «кошенята» (так називають новачків) стають тими тиграми й тигрицями, яких не лякає ніщо на шляху до поранених захисників.​Кава — людина, номер якої є у кожного парамедика у пріоритетах. Бо саме вона знає, як розрулити будь-яку ситуацію. І саме до неї звертаються всі, коли потрібна порада, як вчинити. Її досвід ротацій та емоційна стійкість давно стали запорукою добре злагодженої командної роботи.​Командир медичного добровольчого батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич​Підтримати парамедиків-добровольців за посиланням у коментарях

Комбат «Госпітальєрів» — Яна Зінкевич💊Довгоочікуваний момент.Свято святого Миколая.Цього року у нас під опікую 56 дітей з патронатних родин загиблих, зниклих безвісти, полонених та 198 дітей Госпітальєрів.Сьогодні пакували подарунки для діток віком до 1 року та 1-3 роки, тобто для самих маленьких. А для патронатних родин подарунки по індивідуальних замовленнях. Загалом для закупок цього року піде близько 300 тис грн.І це змога для вас долучитись та стати святим Миколаєм для потребуючої дитини.Продовжую розповідати про нашу патронатну службу.Як ви знаєте у нас під опікою стільки сімей УДА та Госпітальєрів:загиблих 36 госпітальєрів, 63 удазниклих безвісти 4 госпітальєри, 4 УДА. 8 полонених госпітальєрів, жомі один. 1 УДА, уже звільнений.Дуже часто ці родини не мають жодного статусу, і не отримують виплати по загибелі, травмі чи хворобі (у нас в батальйоні Госпітальєри є виплата 1 млн родинам у випадку загибелі чи смерті для родин загиблих та померлих, на жаль більшу суму змоги не маємо)Часто цим людям ніхто не допомагає окрім нас, тому ми стараємось комплексно віднестись до кожної родини та їхньої проблеми.Також ми опікуємось бійцями Госпітальєрів та інших підрозділів УДА.Лікуємо в найкращих закладах (Добробут) в партнерстві з ними та завдяки цьому - зі зникжками. І тільки Госпітальєрів від 14 року уже більше 1700. Також важливо що людина пішовши в ЗСУ не перестає бути Госпітальєром. Ми охоплюємо забезпечення ліками, лікуванням: поранень, контузій, бойових травм, важких хвороб (онкологія, розсіяний склероз, інфаркти, інсульти, важкі вашітності)Також ми забезпечуємо людей наборами продуктів, ліків по замовленню, засобів гігієни і побутової хімії.Дуже часто старші батьки не можуть собі дозволити купляти подібні речі. Тому, хто хоче допомогти нашій патротній службі долучайтесь за посиланням!Дякую всім хто підтримає.Приєднайтесь зробивши пожертву патронатній службі Госпітальєри🎯Ціль: 1 000 000.00 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/67zFfUJBJG💳Номер картки банки4874 1000 2060 7878Приватбанк:4731 2196 0050 4058