У чому сенс двох полотен Рене Маґрітта?Мова йде про його «Вибіркові спорідненості» (1933 р.), яка є посиланням на однойменний твір Ґете та «Яснобачення», або «Автопортрет» (1936 р.). Поглянути на обидві картини по-новому мене надихнула згадка про них в книзі Володимира Єрмоленка «Ерос і Психея», яку я все ще читаю. За словами самого художника в цій книзі, перша з них — про дивний невловимий звʼязок, «вибіркова спорідненість» між яйцем та кліткою, що здійсниться лише в майбутньому, коли з яйця вилупиться пташеня.А раптом, це не пташеня? Принаймні на першій картині, де на відміну від другої, немає втіленого образу птаха на полотні. А може, і цей птах — зовсім не птах, якщо згадати іншу картину художника — «Це не люлька» (нагадало фразу з «Твін Пікса» Д.Лінча про те, що «сови — не те, чим здаються»). Яйце — потужна метафора потенційності, коли один стан може приховувати в собі інший, і про нього стане відомо лише тоді, коли він втілиться у щось видиме. А якщо звернутись до індуїзму, то хіба весь світ не є мая — ілюзія? Загалом ідея прихованого залишалася головною у творчості Р.Маґрітта протягом всіх періодів його творчості.Головний сенс двох згаданих вище картин для мене в самій суті метаморфоз, які стосуються не лише теми смерті, але й мистецтва, що здатне зафіксувати ці перетворення. Ось вони, два яйця, а що в них — живе чи мертве, реальне чи зображене, природне чи мутоване? Художник лише фіксує образ, який має пробудити наші власні думки і дати відповіді на ці та інші, потенційні питання, самостійно.#сенс #мистецтво_ЛМ