☪️ 6 вересня 1859 року в дагестанському аулі Гуніб російські війська захопили в полон імама Шаміля – керівника визвольної боротьби народів Північного Кавказу проти росії 25 років він контролював імамат — теократичну державу, зібрану з Чечні, Дагестану й частини Черкесії. На горі Гуніб, останній своїй точці, Шаміль мав близько чотирьох сотень мюридів і заздалегідь припасені порох та провіант. Проти них стояла армія намісника на Кавказі князя Алєксандра Барятінского. Після кількох днів бою імам здався разом із родинами наближених. Напередодні штурму Барятінскій попередив підлеглих: хто вб'є Шаміля, того буде страчено. Милосердям тут не пахло. Мертвий імам ставав мучеником, за кров якого мстилися би десятиліттями, а живий і обласканий перетворювався на доказ того, що спротив безглуздий. Тому замість шибениці Шаміль отримав аудієнцію в імператора Алєксандра ІІ, золоту шаблю з діамантами й дачу під Калугою з прислугою та охороною. А потім був Київ. Наприкінці 1868-го імаму дозволили переїхати сюди й чекати рішення про хадж. У листі до Барятінского він писав, що Київ — одне з найкращих міст, які він бачив в імперії, і що тутешній гористий рельєф нагадує йому батьківщину. У 1869-му саме з Києва Шаміль вирушив у паломництво. На Кавказ він більше не повернувся: помер у Медині 16 лютого 1871 року. Меморіальна дошка на його честь і досі висить неподалік колишнього Царського саду (вулиця Михайла Грушевського, 28/2).Формула відтоді не змінилася: лідера спротиву дешевше купити, ніж убити, — і обов'язково показати покупку всім, хто ще думає опиратися.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads