Статистика telegram channel - @history_roman

У 1914 році українці відзначали 100-річчя від дня народження Тарас Шевченко. Наймасовіші події відбувалися у Львів. Тоді, 28 червня, у місті відбувся Шевченківський здвиг — хода молодіжних організацій «Сокіл», «Січ» та «Пласт» у центрі міста. У ній взяли участь понад 10 тисяч учасників.В анонсі газети Діло від 15 червня 1914 року здвиг прирівнювався до античних спортивних ігор; ця подія мала стати свідченням сили українського руху, його готовності до боротьби та перемоги. Організаційний комітет закликав українців Львова прикрасити вікна своїх помешкань синьо-жовтими стрічками та портретами Тараса Шевченка. Напередодні здвигу в різних містах краю відбулися святкування 100-річного ювілею від дня народження Тараса Шевченка. У межах цих заходів проводилися концерти та урочисті походи українських товариств і організацій. Учасники здвигу, лояльні до австрійської влади, визначали російське самодержавство головним ворогом українського визвольного руху, підкреслюючи в цьому контексті важливість українських парамілітарних і спортивних організацій у Галичині.У ході взяли участь представники Буковини, Наддніпрянської України, а також учасники із Чехії та Хорватії.

Сьогодні субота - і саме час поговорити про настільні ігри!Хтось знає історію походження «Монополії»?Якщо ні - запрошую до прочитання.Розробницею «Монополії» вважають Елізабет Меґі. У 1905 році вона створила гру «Землевласник» (The Landlord's Game), за допомогою якої намагалася показати негативні аспекти земельної монополії та пояснити, чому з нею потрібно боротися.Гра була популярна серед лівих інтелектуалів і студентів. Її кілька разів перевидавали та вдосконалювали. А про саму Елізабет Меґі поступово забули…У 1930-х роках на основі гри «Землевласник» безробітний інженер з Атлантик-Сіті Чарльз Дарроу створив власну версію гри, яка вже мала назву «Монополія». Саме він отримав патент на гру, який згодом придбала компанія Parker Brothers. Вона стала першим великим видавцем і популяризатором гри. В оригінальних ігрових наборах власність була названа на честь вулиць у Атлантик-Сіті, штат Нью-Джерсі.Про монополію є ще один цікавий факт! У 1941 році британська секретна розвідувальна служба доручила компанії John Waddington Ltd., ліцензованому виробнику гри у Сполученому Королівстві, створити спеціальне видання «Монополії» для військовополонених. Його поширювали на окупованих німцями територіях через фальшиві благодійні організації.У таких ігрових наборах були заховані карта, компас і невеликі інструменти, які могли допомогти полоненим утекти. Тільки не відомо чи це справді комусь допомогло втекти.А ви граєте в монополію?

На півдні Криму розташований цікавий геологічний об’єкт - лаколіт, тобто майже вулкан, але магма тут так і не змогла прорвати земну кору й вийти на поверхню, тому застигла під нею, не влаштувавши свого «концерту» з лави, попелу та лісових пожеж.Ім’я цієї гори - Аюдаг. Тільки є малесенька проблемка - гора постійно змінює назву!Сучасна назва «Аюдаг» складається з двох кримськотатарських слів - ведмідь та гора. Хоча ви це й без мене знаєте. Вам же вчитель географії показував гору й запитував, чи схожа вона на ведмедика, що лакає воду з моря?Хоча раніше місцеві татари називали гору Буюк-Кастель - в перекладі то означає велика фортеця.Генуезці, що проживали у Криму, називали гору верблюдом - Камілле. Так збереглося на їхніх середньовічних картах. Ну і раніше кримські татари займалися верблюдами.В епоху античності гора називалась баранячий лоб - «Кріу-Метопон».Є ще думка, що гора могла мати назву Айя, що в перекладі із грецького означає святий. А вже потім трансформувалась у Аюдаг.Одна гора, а скільки цікавих назв.На фото картина Айвазовського «Вид на Аюдаг».А вас єдиноріг, якщо сумуєте за Українським Кримом.

1 березня 1445 року народився забутий художник європейського Відродження - Сандро Боттічелі.Відразу варто уточнити, що точної дати на 100500 % дослідники не знають і 1 березня це ймовірна дата народження митця. Ну і давайте розбиратися, чому це забутий художник, якщо нині будь-який студент двієшник може впізнати його картини!Після смерті Сандро Боттічеллі у 1510 році його слава швидко згасла. Уже за життя деякі його ранні шедеври вважали «старомодними» порівняно з роботами Леонардо да Вінчі та Рафаеля. Після 1520-х років, коли Флоренція переживала політичні й економічні потрясіння, замовлень на міфологічні картини стало значно менше. Боттічеллі втратив покровителів, а його витончений і декоративний стиль поступався новим драматичним тенденціям бароко.У XVII-XVIII століттях його ім’я майже зникло з каталогів. Картини розпорошувалися по приватних колекціях або залишалися у монастирях і палацах. Міфологічні роботи, як «Весна» та «Народження Венери», довгий час сприймалися лише як декоративні панелі, без серйозного мистецького інтересу.Справжнє відродження інтересу настало у XIX столітті. Англійські колекціонери й мистецтвознавці, як Джон Раскін, оцінили його витончену лінію й поетичність композицій. У цей період картини Боттічеллі почали з’являтися у європейських музеях: «Народження Венери» потрапила до Лондонської національної галереї, а «Весна» здобула популярність через мистецькі видання.Якщо ви дочитали до кінця й не заснули - ставимо смайлик єдинорога!

Продовження циклу про Давида БурлюкаНа початку ХХ століття художник поступово еволюціонує від класичного живопису до футуризму.У 1908 році Давид знайомиться з Олександрою Екстер. Вони разом організовують першу в Україні виставку модерністських художників. Виставка проходила у Києві в крамниці купця Єрнджишека на Хрещатику. Великого ажіотажу не відбулося, проте це були перші паростки авангардного мистецтва в Україні.Вже у 1910 році Давид долучився до Нового Мюнхенського об’єднання художників, одного з осередків європейського модернізму. Цікаво, що до цієї платформи входив Пабло Пікассо, але прямих свідчень про їхню особисту взаємодію не збереглося.З іншого боку, Давид Бурлюк тісно взаємодіяв із російськими художниками та був членом творчого об’єднання «Бубновий валет». Особливо плідною була його співпраця з Володимиром Маяковським. Давид підтримував його матеріально, даючи щодня по 50 копійок, щоб Маяковський міг писати й не голодувати.У грудні 1912 року Бурлюк, Маяковський та Олексій Кручених видали авангардний маніфест «Ляпас громадському смаку». У ньому була сформульована програма російсько-українського футуризму. Автори закликали «скинути з пароплава сучасності» класиків — Пушкіна, Достоєвського, Толстого.В цей час Давид не лише пише полотна, а й вірші. У 1919 році він видає свою єдину поетичну збірку — «Лисіючий хвіст». До цього його вірші виходили в різноманітних альманахах. Слід зазначити, що майже всі його вірші написані російською мовою.Окремо він видав «Перший футуристичний журнал», який містив поезію, прозу та ілюстрації. Основою видання була критика існуючого мистецтва та побудова нової естетики.Далі буде.І не забувайте ставити вподобайки!

Сьогодні поговоримо про українського художника-футуриста - Давида Бурлюка, який задовго до сучасних трендів закликав: «Скинути Пушкіна з пароплава сучасності».Давид народився у 1882 році на хуторі поблизу села Рябушки — нині це Сумська область. Він походив із давнього козацького роду писарів і неодноразово згадував про це у своїх мемуарах.Його батько, також Давид, мав гарну освіту, писав вірші та познайомив сина з творчістю Шевченка й Гоголя, хоча сама родина була переважно російськомовною.У дитинстві Давид втратив одне око, яке замінив скляний протез. У майбутньому це стало одним з елементів епатажного стилю Бурлюка.Навчався на художника у Казані й за картину «Млин над Дніпром» отримав премію у розмірі 25 рублів. На той час це були шалені кошти для студентів.Згодом Давид продовжив навчання в Одеському художньому училищі. І там він проявив свою працелюбність! Лише за період літньої практики створив понад 300 пейзажів Херсонщини. Але замість похвали отримав засудження від викладачів. Вони дорікали йому в тому, що він перетворив мистецтво на фабричне виробництво - такий собі конвеєр Форда.Далі розпочалося європейське турне майстра - Мюнхен, Париж, Лондон. Обмін досвідом та навчання. У перших європейських картинах навіть простежується вплив Каспара Давида Фрідріха. Але захоплення класикою тривало не довго...Продовження про Давида Бурлюка буде вже завтра. Поговоримо про те, як він став батьком українського футуризму.

Серед європейських народів існує міф про короля під горою! Він відображений у різноманітній епічній літературі — від короля Артура до «Володаря перснів».Суть легенди зводиться до того, що законний правитель перебуває в літургічному сні, у далеких землях чи буквально спить під горою! Ці правителі чи герої прокидаються тільки тоді, коли батьківщина перебуває у небезпеці! Хоча насправді це історичні постаті, котрі загинули сотні літ тому, проте пам’ять про їхні подвиги не дає спокою селянам!У британській легенді король Артур не загинув після останньої битви, а заснув під горою або був перенесений на Авалон. Він і його лицарі чекають слушного часу, щоб повернутися, коли Британії загрожуватиме найбільша небезпека, і відновити справедливе правління.У більшовиків таким героєм став Ленін! Просто потрібно почекати, коли він встане з мавзолею і наведе порядок…В Україні такими героями є Іван Сірко та Тарас Шевченко. Й останній завжди стає символом боротьби українського народу. Згадайте сотні плакатів із Шевченком, намальованих за останні 20 років! Це і є сучасне переосмислення легенди короля під горою.

Поговоримо про лижі?Батьківщиною лиж вважають Скандинавський півострів. Хоча у джерелах інколи згадують й територію Росії, а саме Карелію. Гадаю найдавніші лижі археологи ще не знайшли і дані будуть змінюватися.Найцікавішим є те що лижі з’явилися раніше за колесо! А це VI-V тис. до н.е. Для порівняння - в цей час ще жили мамонти на півночі Євразії! Лижі традиційно виготовляли вручну з цільного шматка деревини листяних порід, зокрема берези, яку цінували за щільність і ударостійкість, необхідні для лижних перегонів. Зі скороченням лісів у Європі якісна деревина стала менш доступною, що сприяло появі ламінованих лиж. Уже з 1891 року в Норвегії почали поєднувати кілька шарів деревини, створюючи легші бігові лижі.В українській мові є цікаві застарілі назви лиж, а саме : полозки́, снігівці́, леще́та. Частина цих слів походить від сусідніх мов.На фото лижі із Швеції! Вони виготовлені із сосни і мають довжину 204 см. Радіовуглецевий аналіз показав, що їм близько 5200 років. А є серед нас учасники, що полюбляють як і я кататися на лижах засніженими лісами?

Увага! Сарказм! В Україні є круте селище із цікавою назвою - Сатанів. Й історики дотичні до цього населеного пункту постійно намагаються довести, що назва села ніяк не пов’язана із Сатаною. Хоча як на мене потрібно діяти навпаки - вперто доказувати, що Сатана походить із Хмельницької області! Запустити рекламу : квитки до замку Сатани можна придбати онлайн. За додаткові 10 $ покажемо скульптуру «Скорботний Ісус». Така справді існує у місті.Але ж ні! Відкриваєш вікіпедію, а там написано :«У 105 році нашої ери римський легіон імператора Траяна рухався на північ від Дністра. Втомлені походом воїни дісталися високого берега невідомої річки. Центуріон Тонілій зупинився й запитав: «Sat an non?» - чи досить шляху, чи йти далі. У відповідь легіонери одноголосно вигукнули: «Sat!». Тут вони розбили табір, що з часом перетворився на поселення, назване Сатанів.»Головне не розповідати цю легенду румунам! А то вони проголосять Сатанів своїми історичними землями. А якщо серйозно то Сатанів це дуже красиве місто, котре має значний потенціал для розвитку туризму. Трішки реклами і американські туристи замість замку Дракули їздили б дивитися місцеву синагогу!

Між 51 та 53 південною паралеллю розташовані Фолклендські острови. Саме на них проживають ті милі пінгвіни, котрих ви бачили на фото. Цікаво, що Київ також знаходиться на 51 паралелі. Тільки північній…До європейців на островах могли проживати, а могли і не проживати індіанці. А саме ягани. Нині фрагментарно знаходять докази їх перебування на островах.Європейці відкрили острови у ХVI ст. Серед науковців навіть існує дискусія чи міг то зробити Фернан Магеллан. Ви ще ж пам’ятаєте хто то такий? Назва архіпелагу походить від імені лорда Фолкленда , скарбника Адміралтейства, який організував першу експедицію до Південної Атлантики з метою дослідження островів. Хоча французи та іспанці, які також займалися колонізацією островів мали власні назви цього архіпелагу. Взагалі між цими країнами була маленька суперечка кому належать острови. Хоча великого значення та цінності для цих країн вони не мали. Згодом до суперечки додалася й Аргентина, проте в ХІХ ст. острови лишалися майже не заселеними та не цікавими для авантюристів. Взагалі у цей час острови стали притулком для мисливців на тюленів і китів, які активно діяли в Південній Атлантиці. Завдяки вигідному географічному розташуванню та наявності зручних природних бухт архіпелаг використовувався як місце укриття від штормів, стоянки суден і ремонту пошкоджених кораблів. У пікові періоди тут одночасно перебувало близько 40-50 суден, а загальна кількість моряків, що сезонно користувалися островами, могла сягати до 1000 осіб, утворюючи тимчасову мандрівну спільноту без постійного населення чи адміністрації. Далі буде