У травневі дні багато хто згадує події Другої світової війни. Сьогодні я хочу підняти доволі специфічну тему, про яку чомусь мало пишуть.У Третьому рейху жив такий собі Артур Аксман. Якщо ви ніколи глибоко не досліджували нацистський режим, то навряд чи чули про цього персонажа.Ще юнаком він захопився нацистською ідеологією і з 1928 року перебував у «Гітлер’югенді». Це організація, що займалася вихованням молоді та готувала її до служби в армії.Артур Аксман поступово просувався кар’єрними сходами й у 1940 році очолив «Гітлер’югенд». Він керував організацією до самого падіння Третього рейху і несе відповідальність за все, що відбувалося в цій молодіжній структурі.Наприклад, у січні 1943 року в Німеччині було запроваджено обов'язкову службу для школярів старших класів. Цілими підрозділами «Гітлер’югенду» їх залучали до служби в зенітно-артилерійських частинах. У січні 1945 року керівництво «Гітлер’югенду» оголосило «імперський призов» до лав збройних сил. Понад 70% юнаків 1928 року народження мали заявити про готовність служити у Вермахті. Дівчат призивали в допоміжні корпуси. З вересня 1944 по січень 1945 року на службу до гітлерівської армії залучили 150 000 дівчат.Загалом загинуло понад 60 тисяч юнаків та дівчат віком від 14 до 18 років. Найбільші втрати припали на 1945 рік, коли бойові дії перенеслися на територію Німеччини.Цікаво, що саме в цей час Артур Аксман перебував у бункері разом із Гітлером. Саме він згодом повідомив подробиці самогубства Гітлера та Єви Браун, а також заявляв, що бачив тіло Бормана.І як ви думаєте, яке «страшне» покарання отримав Артур Аксман?У травні 1949 року суд із денацифікації засудив його до трьох років і трьох місяців позбавлення волі як «особу, що вчинила тяжкі злочини». Проте його не визнали винним у воєнних злочинах.Після ув’язнення він зайнявся бізнесом і спокійно дожив до 1996 року.
У XII ст. серед французьких селян зародилася історія про страшне чудовисько - Тараску. Казали, ніби воно живе на місцевих болотах і знищує все на своєму шляху.За описом звір мав голову лева, шість ніг із ведмежими кігтями, зміїний хвіст, а його тіло було вкрите панциром. А ще він мав отруйний подих - майже як українська чупакабра.Згідно з християнських небелиць, приборкувачкою звіра була свята Марта. Історія стала популярна після віднайдення мощів святої, яка є покровителькою міста Тараскон.У 1469 році граф Провансу Рене Добрий перетворив давню легенду на гучне міське свято. Він заснував щорічні ігри та урочисту ходу на честь Тараски, поєднавши дві мети: з одного боку - християнське вшанування святої Марти, з іншого - видовищне «приборкання» дракона.Під час цього дійства вулицями міста проносять величезну рухому фігуру монстра. Суть розваги в тому, що дракон поводиться агресивно: він клацає пащею, пускає дим і ніби кидається на натовп. На фото - страшне чудовисько в уяві різних поколінь.
У Франції існує особливий вид барахолок. Французькою це називається — Brocante (брокант), що в буквальному перекладі означає «перепродаж старих речей».Найстаріший та найбільший ринок броканту розташований у місті Ліль. Перші згадки про нього сягають аж 1127 року. Спочатку на ньому дозволяли слугам раз на рік продавати старі речі своїх господарів. Інколи цей ярмарок називають «фестивалем ганчірок». Як на мене, дуже вдала назва. Нині ринок у Лілі щороку відвідує понад 2 мільйони людей.Окрім полювання за антикваріатом, тут є ще одна дивна традиція - поїдання мідій із картоплею фрі. Місцеві ресторани навіть влаштовують неофіційне змагання: хто вибудує вищу гору з порожніх мушель прямо перед своїм входом. Практика перепродувати старі речі стала масовою у ХІХ ст. Тоді французи збиралися у передмісті Парижа, щоб продати свій непотріб. Інколи це були матраци, одяг чи взуття. Блохи та інші паразити йшли в подарунок новим власникам, тому невдовзі за такими розпродажами закріпилася назва - блошиний ринок.Справжній розквіт брокантів припав на період після Другої світової війни. Через дефіцит товарів та руйнування міст люди масово виносили вцілілі предмети побуту на обмін та продаж, що й сформувало сучасну культуру «полювання за скарбами».А ви купуєте старі речі на блошиних ринках?На фото - гравюри ХІХ ст., на якій французи перепродують свої скарби
Якщо користуватися вікіпедією, то можна прочитати, що місто Кілія заснував Александр Македонський. Звісно, грецькі та римські джерела про це нічого не розповідають. Та кому то треба - головне, що написали у енциклопедії потомки.А якщо продовжити читати інтернет, то можна дізнатися, що Кілія - найстаріше місто в Україні, адже засноване аж у 862 р. до н. е. Але далі читати дуже боюся: раптом виявиться, що Едемський сад знаходиться на Дунайських плавнях, а Ісус походив із гагаузів.А тепер головна думка автора!Найавторитетніший історик сучасності - ChatGPT і його «історична кафедра» із заступником Gemini - черпають інформацію із вільних джерел. На основі них вони будують свої статті, і ми отримуємо викривлене уявлення про минуле. Нині ними переповнені всі соцмережі. Люди, які ніколи не читали історичних книг та не розуміють, як працює історія, клепають одну за одною статті на історичні теми. І це дуже лякає. Зважаючи на те, що текст написаний набагато краще, ніж у статті про «великого вченого» Івана Сірка, що «викладав» у Сорбонні.Місце для вашого висновку знаходиться у коментарях!
Великий текст про спробу побудувати утопічне суспільство27 квітня 1825 року англійський соціаліст-утопіст Роберт Овен заснував в Америці колонію, яку назвав Новою Гармонією. Поселення було викуплене у релігійної громади раппістів за 150 тисяч доларів і охоплювало територію у 20 тисяч акрів у штаті Індіана. Проєкт Овена мав на меті практичну реалізацію ідей колективізму, де приватна власність замінювалася рівним доступом до ресурсів та результатів спільної праці.Особливістю колонії став її виражений науково-освітній вектор. У січні 1826 року до Нової Гармонії прибув «Човен знань» - судно з групою провідних інтелектуалів того часу. Серед них були президент Академії природничих наук Філадельфії Вільям Маклюр, натураліст Томас Сей та педагог Жозеф Неф. Це дозволило заснувати в колонії першу в Сполучених Штатах безкоштовну публічну бібліотеку, один із перших дитячих садків та школу, що діяла за прогресивною системою Песталоцці.Управління громадою базувалося на принципах прямої демократії, проте за два роки існування було прийнято сім різних редакцій конституції, що свідчило про нестабільність організаційної структури. Соціальний склад населення виявився незбалансованим: з 800 колоністів більшість складали науковці та ідеалісти, тоді як кваліфікованих аграріїв та ремісників було недостатньо. Це призвело до низької продуктивності праці та необхідності закуповувати харчові продукти ззовні.У 1827 році через внутрішні суперечки та економічну неефективність громада почала розпадатися на окремі дрібні поселення, такі як «Маклюрія» та «Фейба-Певелі». У 1828 році Роберт Овен офіційно визнав припинення експерименту.
Мій відгук про книгу Павла Дерев'янка "Аркан вовків"Пригоди Северина для мене закінчуються на першій книзі. Читати далі трилогію не виникає жодного бажання.Книга написана чудовою мовою та має свій вайб, проте щось він мене взагалі не вразив. І це для мене перший досвід, коли нахвалена у соціальних мережах книга викликає в мене різко протилежні емоції.Перш за все, мені не вистачило харизми героїв. Такі собі тряпочки, за якими не цікаво далі спостерігати. Їхні дії передбачувані.Сюжет класичний, без інтриги, з дуже повільним розгортанням. При цьому світ подається дуже розмито, з малою кількістю деталей.Фентезійний світ мені схожий на вінегрет. Все, що знав автор - написав. Для мене він не виглядав переконливим. Чомусь на початку прочитання книги гадав, що буде багато цікавих паралелей із справжнім козацьким життям, проте якщо вони й траплялися, то були дуже банальними…Впевнений, що в 14 років у мене були б зовсім інші враження від книги, але нині зупиняюся на першій частині.Хто вже прочитав книгу - напишіть свої враження про неї.
Розбавимо сьогодні історичну нудоту географічними фактами!24 квітня 1895 року американський мореплавець Джошуа Слокам розпочав перше у світі одиночне навколосвітнє плавання. Воно тривало три роки. За цей час мандрівник подолав 74 000 км.Джошуа вирушив у мандрівку з міста Бостон, а завершив пригоду 27 червня 1898 року у місті Ньюпорт (Род-Айленд).Згодом про свою мандрівку він написав книгу: «Навколосвітня подорож вітрильником наодинці». Вона, між іншим, перекладена українською мовою.Початок подорожі він описав у книзі такими словами:«…Нарешті настав час вийти в море по-справжньому. Я таки зважився на подорож навколо світу і, оскільки вітер 24 квітня 1895 р. був сприятливий, опівдні я підняв якір, поставив вітрило і взяв курс на вихід із порту Бостона, в якому «Спрей» безпечно простояв на швартовах усю зиму. Якраз тоді, коли шлюп помчав уперед на повних вітрилах, просвистіли полудень. Він пройшов коротким лівим галсом на вихід із гавані, потім привівся до вітру, тримаючи курс мористіше, перекинув рангоут на лівий борт і заклав поворот із сильним креном повз пороми. Фотограф на зовнішньому хвилерізі з боку Східного Бостона зробив знімок моменту, коли «Спрей» проноситься повз із прапором на кінці гафеля, що тріпоче на ходу. Серце шалено калатало, коли я крокував палубою, вдихаючи свіже повітря. Раптом я відчув, що вороття назад немає і що я посватав собі пригоду, значення якої повністю усвідомлював…»На фото вітрильна яхта «Спрей» на якій була здійснено навколосвітню мандрівку.
Що ви знаєте про Францію? Те, що існує торт «Наполеон», Ейфелева вежа, а найкращий майонез — це «Провансаль»? А між іншим, це одна з найцікавіших країн Європи, яка значно вплинула на розвиток нашої цивілізації. Саме тут зародилися звичні всім права людини та громадянина. А згадайте, який перелік світових страв походить звідти! Звісно, можна сміятися з жаб’ячих лапок, проте це країна чудових вин, сирів та високої кулінарії.Тому якщо вас цікавить історія Франції та її вплив на світові процеси — залюбки запрошую всіх дорослих на короткий курс з історії Франції. Підліткам можна з 16 років. Він стартує у червні й триватиме 10 уроків, протягом яких ми маємо пройти шлях від Астерікса й Обелікса до ХХ століття. Особливу увагу приділимо географії, культурі, моді та людям, що змінили Францію.Особливість моїх курсів — це нестандартний виклад матеріалу, живе спілкування та готовність шукати відповіді на складні питання. Менше зображень від штучного інтелекту й більше зразків високої культури. Навчання проходить у Zoom. Урок триває понад 60 хвилин — усе залежить від наших дискусій наприкінці.Додаткова комунікація — Telegram. Можете відразу долучатися до групи, і ми вам згодом напишемо. Як і в минулі роки, є два варіанти навчання: в режимі онлайн та перегляд тільки записів уроків. Усі уроки будуть в закритому каналі на YouTube. Bienvenue en France!
Сьогодні поговоримо про тюльпани! Для європейців вони асоціюються передусім із Нідерландами та дивними оповідками про те, що за одну цибулину можна було купити пів царства й коня в подарунок. Але насправді батьківщина тюльпанів - в Азії, у передгір’ях Алтаю та Тянь-Шаню. Ще пам’ятаєте такі гори з уроків географії?Міграцію тюльпанів започаткували тюрки. Саме за їхнього посередництва квіти поступово поширювалися до Європи. Тюркські народи називали їх «лале», і це красиве слово досі залишається одним із найпопулярніших жіночих імен на Сході. До Причорномор’я тюльпани принесли давні булгари, які рухалися через українські степи на Балкани. А згодом і мадяри почали поширювати їх у Центральній Європі.Існує й альтернативний шлях потрапляння тюльпанів до Європи - через Піренеї за допомогою арабів. Вони задовго до інших європейців культивували ці квіти в Аль-Андалусі. Саме так араби називали Піренейський півострів. У Нідерландах перші садові тюльпани з’явилися у 1590-х роках, коли ботанік Шарль де Леклюз приїхав працювати до Лейдена і привіз із собою колекцію цибулин.Це стало початком шаленого захоплення цілого народу, яке згодом назвали тюльпаноманією. За рідкісні екземпляри платили від 2 000 до 4 000 флоринів. Існує навіть історія про покупця, який віддав за одну квітку цілу пивоварню вартістю 30 000 флоринів. Ціни встановлювалися на Харлемській біржі, де тюльпани перетворилися на предмет спекуляції. Лише на початку XVII століття за три роки було здійснено угод на суму понад 10 млн флоринів.А на фото рідкісна композиція Сальвадора Пікассо, що зберігається у Черкасах!
20 квітня 1622 року в Києві помер Петро Конашевич-Сагайдачний. Під час Хотинської битви гетьман отримав поранення татарською стрілою в руку. Подейкували, що вона була отруєна, проте з моменту бою до смерті минуло понад пів року. Очевидно, причиною трагедії стала не так міфічна отрута, як тогочасний рівень медицини та інфекція, яку не змогли подолати навіть особисті лікарі польського королевича Владислава, надіслані на допомогу полководцю.Не зважаючи на своє поранення Петро Сагайдачний продовжував займатися політичною діяльністю й палко відстоював козацькі права та привілеї. За п’ять днів до смерті гетьман написав заповіт. Майже все майно він відписав на освітні, благодійні та релігійні цілі. Основні кошти отримали Київське та Львівське братства, аби на ці прибутки могли навчатися діти з незаможних родин. Петра Сагайдачного поховали в Богоявленському соборі Київського Братського монастиря, який надалі називали «монастирем Сагайдачного». До нашого часу могила гетьмана не збереглася. На фото - єдине прижиттєве зображення гетьмана, це ксилографія з книги Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», виданої у рік його смерті.
TGLIST.COM.UA
