В Путивлі граді вранці-раноСпіває, плаче Ярославна,Як та зозуленька кує,США грантів більше не дає. Я все розумію і, можливо, навіть декому співчуваю. Але можна, будь ласка, не називати медіа, які жили за рахунок інвестицій зі США, незалежними? Незалежні ЗМІ — евфемізм, анекдот, або, в кращому випадку, артефакт минулих часів. Незалежним може бути панк-зін, який створюють і друкують в підвалі, і який видають взагалі не для того, аби його поширювали. Така ситуація склалася саме через те, що ми всі десятиліттями неправильно вживали слова. Зокрема слово «незалежний». Ба більше, медіа, які живуть з донатів підписників, теж складно назвати незалежними, тому що вони залежать від читачів, які схвалюють їхню редакційну політику, і за яку несуть редакції гроші. І навіть цей нішевий канал цензурується автором, тому що 80% всього, що хочеться написати, краще поховати в архіві. Принаймні зараз. Ми всі від чогось або від когось залежимо. Як мінімум від обставин. Від обовʼязків, які самі на себе взяли. Від конкретного моменту і від випадку. Риторика на кшталт «є ЗМІ олігархів, а є незалежні медіа», яким раптово треба допомогти вижити — це єзуїтство. Незалежні ЗМІ існують попри зміну політичного клімату. Поки їхніх авторів та редакторів не закривають на тривалі строки і не розстрілюють в ярах та в тих же таки підвалах. Подивіться в словнику, що означає «єзуїтство» і «незалежний». І відкрийте вже підручник з логіки, якщо, як і я, прогулювали цей предмет в університеті.