Гіркий Ґіньйоль | Днями дочитав «Утрачений рай» Джона Мілтона. Йшов ввечері Подолом і ро...

Днями дочитав «Утрачений рай» Джона Мілтона. Йшов ввечері Подолом і розмірковував про образ Люцифера в літературі. В навушниках грав «De Profundis» світлоносного житомирського проекту Лютомисл. В рюкзаці лежала друга й остання книжка Отто Рана. Двоє свідків Єгови, які пасуться неподалік від станції метро, конкуруючи за сакральну поляну з крішнаїтами, вели теологічний диспут з перехожим. Трек дограв, на кілька секунд в моїх навушниках виробництва корпорації імені плоду дерева пізнання добра і зла запанувала тиша і я почув слова однієї з єговісток: «... падший ангел, восставший против бога-отца...». «Яка кайфова синхронія», — подумав я. За кілька десятків метрів група послідовників Говінди втомлено співала маха-мантру.Я спускався в підземку і думав, як класно повставати проти отця, подорожувати по Pays Cathare на півдні Франції, бути крішнаїтом в східній Європі, грати блек в Житомирі, врешті-решт йти вечірнім зимовим Подолом, розмірковуючи про Вранішню Зорю. Адже:Here at leastWe shall be free.На хвилях нашого випадкового #РадіоНічнийГолосіїв громоголосить композиція Peace Is Not Found! (Ode to Lucifer) від Лютомисл.