Якщо читатимете «Мистецтво роману» Мілана Кундери,
щоб знайти письменницькі «рецепти», ви їх не знайдете. Очевидних. Зате буде багато розмірковувань і «рецептів», які усвідомите, якщо читатимете вдумливо.

💭 Деякі думки з книги:

Людина хоче бачити світ, де добро і зло мають чіткий поділ, адже в ній існує вроджене, невгамовне бажання судити, перш ніж збагнути.

Якщо причина буття роману полягає в тому, щоб утримувати «світ життя» постійно осяяним і захистити нас від «забуття буття», то чи не слід вважати, що сьогодні роман необхідний як ніколи?
Гадаю, так.

Відраза, яку почуваю до тих, що зводять твір до ідеї. Жах, який охоплює, коли мене прагнуть залучити до «боротьби ідей». Відчай, який викликає в мене епоха, що переймається ідеями, але байдужа до творів.

Не люблю метафори, коли вони є лише прикрасами.
Метафора видається мені незамінною, як засіб осягнути, крізь раптове осяяння, невловну сутність речей, ситуацій, героїв.
Моє правило: обмаль метафор у романі; але вони мають бути кульмінаційними
пунктами.