Сьогодні я дізналася, як насправді формується метелик. Я в шоці. Виявляється, щоб пройти повну метаморфозу, гусінь буквально розчиняє своє тіло за допомогою ферментів. Утворюється білковий «суп». Залишається тільки «ядро» – щось на кшталт базових структур, як мозок. І тільки після цього формується нова форма. І я подумала, що кризи і вигоряння працюють схоже. Це момент, коли стара система більше не може існувати. І та версія вас, яка могла в ній жити – також. Ми часто намагаємося «полагодити» себе в межах старої конфігурації. Але іноді правда в іншому: щось треба відпустити, з чимось або кимось попрощатись (люди, проєкти, ролі), десь перестати погоджуватись і закривати очі. Бо нове не з’являється поверх старого. Для нового треба звільнити місце. І стати новою версією себе, яка більше не погодиться на те, що було раніше. Відпускати стару версію себе важко, боляче і страшно. Але ще страшніше прожити все життя керуючись страхом, а не інтересом і любовʼю. Чи був у вас момент, коли довелося «відпустити стару версію себе», щоб рухатись далі? Що вам допомогло?