диви, я можу без рук

Система не зміниться в кращу сторону, поки є речі, про які всі розуміють і дружньо мовчатьВ мене з самого дитинства були проблеми з несправедливістю світу. Школа потроху привчала, що часто система важливіше за ефективність та логіку. Особливо важко мені давалося: роби мовчки, виростеш і будеш умнічать. Little did I know, що в дорослому світі є такий же принцип: робити і не вийо. Адже дуже легко залетіти і категорію «ти шо сама умна» і в місце, де ініціатива карається.Памʼятаю одну зі своїх перших робіт. Проводили брейншторм і обговорювали реалізацію слабкої ідеї. Команда мовчала. Я тільки прийшла і не могла зрозуміти – це ніхто не бачить, я помиляюся чи чому всі мовчать?Я набралася внутрішніх сил і сказала: це не життєздатна ідея. Звичайно, аргументовано.Керівник тоді підвищив на мене голос і сказав: критикуєш – пропонуй, немає ідеї краще, мовчи.І мені стало все зрозуміло. Я мовчала доки могла, а потім люди почали потроху йти з команди. Тоді набравшись сил ще раз (було дуже страшно), я надала чесний фідбек HR про атмосферу в команді (були більш серйозні кейси).На що HR мені абсолютно спокійно сказала: ми в курсі, ти не перша, хто дає такий фідбек. Ми просто нічого зробити не можемо.І тоді мені стало все зрозуміло остаточно. Я намагаюся вмовити себе «тихо робити свою роботу». Але в якийсь момент відчула, як система поглинає мене. І я починаю мовчки закривати очі на те, на що не варто було б.Одна з речей, за які я полюбила маркетинг – це можливість впливати і змінювати. Змінювати погляд людей на певні речі, змінювати наративи, змінювати продукт і змінювати життя людей, бути дотичною до змін в світі.Тому я пішла.Я намагалася «бути мудрою» і робити виключно свою роботу. Що з цього вийшло – в моєму тайтлі. Довелося рости до максимальної точки впливу в своєму напрямку. Бізнес рідко розвалюється через одного «неефективного» працівника, якщо такий не формує всю систему.Філософське питання, яке я хочу підвісити: якщо ми бачимо «зло» і мовчки це толеруємо, чи не стаємо ми частиною «зла»?А у лінкедін цей пост був з цензурою і зовсім іншим «корпоративним» питанням.Знайте, що з вами я більш відверта.

Тепер ви не дізнаєтеся, хто дивився ваші сторізInstagram запускає платну підписку – Instagram Plus за $3.99/місяць. Голова Instagram Adam Mosseri анонсував, що серед функцій – анонімний перегляд сторіз, розширена аналітика повторних переглядів, пошук конкретної людини серед глядачів і сторіз до 48 годин.Якщо коротко описати вайб оновлення: сталкерити в Instagram стало трохи легше.Але це лише частина. Серед інших функцій, які зараз тестують:– необмежена кількість списків аудиторій для сторіз– підсвічування однієї сторіз на тиждень для додаткового охоплення– публікація окремих постів без потрапляння в стрічку підписників– кастомні шрифти профілю– додаткові закріплені елементи в профілі– спеціальні реакції – Super HeartПідписка не є обов'язковою. Для більшості користувачів нічого не зміниться.Але сама поява Instagram Plus – показова. Спочатку Meta Verified, тепер Instagram Plus. Компанія послідовно рухається до монетизації не лише рекламодавців, а й звичайних користувачів.Раніше платформи продавали увагу користувачів рекламодавцям.Тепер вони продають самим користувачам додатковий контроль.Мені вже пропонувало підписку без реклами при створенні нового акаунту. Вихід, що робити бізнесу без таргету, очевидний – створювати цікавий органічний контент, власні медіа та розвивати комʼюніті. До речі, це стосується і апдейту Google, zero-click та потенційної смерті класичного SEO.А ви б заплатили $4 на місяць?

Category Entry Points або чергова спроба знайти чарівну пігулкуЄ в маркетингу таке хоббі – шукати магічні кнопки. Не бачу в цьому нічого поганого, адже шукати легких шляхів – круто. Але.Коли я тільки починала працювати в маркетингу, усі молилися на УТП. За цим гналися, про це питали на співбесідах. Бізнеси намагалися придумати хоч щось унікальне, забуваючи, що це ще й повинно бути важливо для клієнта при прийнятті рішення про покупку. Хитрі конкуренти просто брали і копіювали прикольні унікальні фічі і ринок вирівнювався. Загоняючи в гонку пошуку нового унікального того, кому більше всіх було треба.Далі було STP (сегментація, таргетинг, позиціонування) – звідки виросли персони, ICP і тому подібне. Value Proposition Canvas, growth hacking, product-led growth.Потім прийшов Jobs To Be Done і стало здаватися, що тепер ми нарешті зрозуміли, як працюює процес покупки (досі працюю з ним). Тепер черга дійшла до Category Entry Points. Між цим ще були емоційний брендинг, поведінкова економіка. Кожні кілька років ринок знаходить новий фреймворк і починає поводитися так, ніби це останній відсутній пазл маркетингу. Нарешті ми зрозуміли.Нарешті знайшли.Нарешті буде результат.І перш ніж мене неправильно зрозуміють. Я дуже рада, що маркетинг еволюціонує. Більше того, більшість із цих концепцій реально корисні.Проблема починається тоді, коли ми перетворюємо інструмент на культ.І починаємо чекати, що саме він вирішить усі бізнес-проблеми.Але будь-який інструмент – це все ще інструмент, а в них є свої території і контексти застосування.Бо поки маркетингова спільнота обговорює новий фреймворк, бізнеси продовжують приходити з тими самими питаннями.Немає розуміння клієнта.Немає чіткої економіки.Немає процесів.Немає відповідальності за результат.Іноді немає навіть відповіді на базове питання:«Де саме ми зараз втрачаємо гроші?»Але всі хочуть новий фреймворк.Мені здається, що маркетинг останні років двадцять переживає одну й ту саму історію.Ми беремо корисний інструмент. Потім починаємо його переоцінювати. Перетворюємо його на культ. Розчаровуємося. І йдемо шукати наступну чарівну пігулку. Памʼятаєте теорію поколінь? І де вона тепер?Бо фреймворк намагаються використовувати як заміну мисленню.При цьому найкращі результати в моїй практиці майже ніколи не приходили від чергового модного фреймворку. Вони приходили від “нудних” речей: аналіз юніт-економіки, розмови з клієнтами, тестування ще одної гіпотези.Звичайно, хотілося б знайти щось, що фундаментально змінить погляд на речі і конвертуєтья в гроші. А поки доведеться діставати гроші з операційки🥲А яку маркетингову концепцію або фреймворк ринок, на вашу думку, сьогодні найбільше переоцінює?

Стратегічна інтервенція, маркетингова терапіяЯк тільки не називали мої консультації.Саме тому я не хотіла їх проводити.Памʼятаю свою першу бізнес-консультація (звичайно, безкоштовну), як сьогодні, а вона була 10 років тому. Неймовірно енергійна людина, в якої горіли очі, розповідала мені про абсолютно нереалістичну бізнес-модель. Я слухала, кивала і думала про себе: як про це сказати, щоб не бути стервом. І взагалі: хто я така, щоб робити такі гучні висновки?Тому я пішла іншим шляхом: розказати, які є варіанти реалізації цього бізнес-сценарію, що варто очікувати і які ресурси для цього потрібні. Сценарії були далекі від фантастичних мрій про легкий і кльовий стартап з кнопкою “бабло”.Виявилося, що клієнт вже пробував запускати свою ідею і отримав саме такі результати, як я проговорила. Просто сподівався, що я знаю якийсь секретний-секрет, щоб можна було переграти реальність. А я не знала.Зараз я вже розумію, що це – класика. Багато людей приходять на консультації за надією, що існує магічний сценарій, в якому можна обійти закони ринку, ресурсів і часу.Вогонь в очах мого першого консалт клієнта згасав, і я відчула себе людиною, яка вбиває мрії. Я вийшла з зустрічі і сказала своєму хлопцю: я більше не консультую.І я не консультувала. Більше 5 років. По-перше, мені не подобалося вбивати мрії. По-друге, в мене проблеми з гіперконтролем і зайвою відповідальністю. І наостанок, я щиро вважала, що консультації без реалізації – скам. Бо 99% успіху від консультації залежать від реалізації, а її хтось повинен зробити (і не робить потім, атвічаю).Що змінилося?Терапія і історія про кредити на бізнес-ідеї.Минув час і в розмові зі знайомим ми обговорювли його зновунезалетівший проєкт. Засмучений, він поділився: якби хтось мені сказав те, що ти, в мене б не було кредитів на прогорівші ідеї. А тепер і я вигорів, і кредити треба повертати. І ось так я переосмислила свою роль. Вбиваючі непрацюючі ідеї, я даю шанс і ресурс на реальні.Терапія, в свою чергу, трохи покращила мою гіпервідповідальність, тепер я не беру на себе зайвого. Хотілося б сказати мені! Ладно, беру менше. А щоб було легше, завжди кажу дисклемер: це моя гіпотеза 😉 З пунктом про реалізацію рекомендацій також допомогла терапія (див. попередній пункт). Ну, і перша клієнтка, яка щось зробила і написала: Лєр, спрацювало! В цілому, я зрозуміла, що не з усіх консультацій люди виходять вмотивованими і окриленими (так можна казати?). І це абсолютно окей. Адже моя задача – допомагати людям перевіряти їх ідеї на зіткнення з реальністю до того, як це зроблять кредити, вигорання і ринок.А чому мої консультації називають маркетингова терапія чи стратегічна інтервенція вже не поміститься, доведеться писати ще один пост, ех.P.S: мій редактор-жпт сказав: Лєр, дуже сильний пост, але зараз він може звучати ще стратегічніше. Хочеш я його покращу?І я сказала: ноу. Люди тут пишуть, що хочуть читати людей, ю ноу?

В магазині побачила один з найважливіших принципів сучасного споживанняВгадаєте який?700 грам моркви коштували стільки ж, скільки маленька упаковка вже нарізаної.І її все одно купуватимуть.Бо ми живемо в еру convenience economy – економіки зручності. Економіки, де люди все частіше платять не за сам продукт.А за:– швидкість– простоту– мінімум дій– економію часу– зниження когнітивного навантаженняБізнеси досі часто переоцінюють раціональність користувача, оцінюючи його вибір виключно через гроші.«Ну це ж невигідно»«Можна самому порізати»«Різниця ж очевидна»Ні.Для людини цінність часто не в самому продукті. А в тому, що їй не потрібно витрачати додатковий ресурс у світі, де вона і так перевантажена.Людина купує не «моркву».Вона купує:– швидкий перекус– щось корисне без готування– рішення для втомленого стану– відсутність бруду, ножа і нарізанняПродукти починають конкурувати вже не тільки ціною, якістю або потребою, яку вони закривають.А й кількістю friction – зусиль і мікродискомфорту – які вони прибирають з життя людини.І чим більше ситуацій, де продукт стає «простішим рішенням», тим сильнішою стає його позиція.Ми недооцінюємо, наскільки сучасне споживання будується навколо friction reduction (скорочення кількості зусиль) і зниження когнітивного навантаження.Саме тому продукти, які спрощують вибір і зменшують дискомфорт починають сприйматися значно ціннішими. Навіть якщо коштують дорожче.Іноді бізнеси роками шукають «нові креативи» або «вірусний контент», хоча їх найбільша точка росту:– зрозуміти контекст споживання продукту– скоротити шлях клієнта до цільової дії– спростити онбординг– зробити продукт зрозумілішимБо дуже часто люди йдуть не тому, що продукт поганий.А тому, що він занадто складний для сучасної втомленої людини.

Ви дійсно будуєте сильну команду однодумців чи створюєте фан-клуб імені себе?Я помітила одну пастку, в яку часто потрапляють фаундери та керівники. І бачила її не один раз.Це пастка команди, яка не сперечається. Помітити її непросто. Бо дуже легко закохатися в людей, які «на одній хвилі», підтримують і не створюють зайвого тертя.Є навіть терміни, які це пояснюють.Power blindness – коли з ростом влади знижується здатність сприймати реальний фідбек. Підлеглі починають фільтрувати інформацію. Говорять безпечне, а не правдиве.І створється echo chamber – середовище, де ідеї лідера тільки підсилюються і підтверджуються. І важливий момент. Такі команди рідко виникають самі по собі. Вони формуються. Або безпосереднім наймом, або середовищем компанії:– заборона на здорові, професійні конфронтації – інтерпретація незгоди як нелояльності – знецінювання або навіть покарання за незгодуЗазвичай це навіть не виглядає як «заборона не погоджуватися». Це звучить дуже знайомо: – «критикуєш – пропонуй»: люди можуть бачити слабкі зони, але не знати як це вирішити – «давайте без негативу» – «нам зараз потрібні рішення, а не проблеми» – «це не твоя зона відповідальності»З часом команда вчиться: не сперечатися, не піднімати складні питання і не брати на себе ризик сказати власну думку або правду. І це починає здаватися «хорошою атмосферою».Як це помітити:– на зустрічах всі швидко погоджуються – складні теми обходяться або згладжуються – рішення приймаються без реального обговорення альтернатив – помилки повторюються, але їх не розбирають глибоко – люди більше пояснюють, ніж ставлять питанняІ до чого це приводить:– стратегічні помилки стають дорожчими – команда втрачає здатність мислити самостійно, вигоряє – рішення стають гіршими, ніж могли б бути – зростає залежність від однієї точки зоруІ найнебезпечніше. Лідер починає думати, що все під контролем. Бо ніхто не сперечається. Але відсутність конфлікту – це не показник здоров’я системи. Скоріш за все, це показник відсутності контакту з реальністю. І відповідно втрата реального контролю над нею.І питання, яке тут варто собі чесно поставити: чи є у вашій команді люди, які можуть не погодитися з вами – і ви не почнете їх за це внутрішньо списувати?

Сьогодні я дізналася, як насправді формується метелик. Я в шоці.Виявляється, щоб пройти повну метаморфозу, гусінь буквально розчиняє своє тіло за допомогою ферментів. Утворюється білковий «суп». Залишається тільки «ядро» – щось на кшталт базових структур, як мозок.І тільки після цього формується нова форма.І я подумала, що кризи і вигоряння працюють схоже.Це момент, коли стара система більше не може існувати. І та версія вас, яка могла в ній жити – також.Ми часто намагаємося «полагодити» себе в межах старої конфігурації.Але іноді правда в іншому: щось треба відпустити, з чимось або кимось попрощатись (люди, проєкти, ролі), десь перестати погоджуватись і закривати очі.Бо нове не з’являється поверх старого.Для нового треба звільнити місце.І стати новою версією себе, яка більше не погодиться на те, що було раніше.Відпускати стару версію себе важко, боляче і страшно. Але ще страшніше прожити все життя керуючись страхом, а не інтересом і любовʼю.Чи був у вас момент, коли довелося «відпустити стару версію себе», щоб рухатись далі? Що вам допомогло?

Всі говорять про важливість бренду, але як його зробити?В мене для вас підгон, як завжди, з моєю чесною думкою.Мені скинули курс з Бренд-менеджменту і спитали: розкажеш про нас?Я пішла глянути чи варто вам розказати (бо інколи пропонують якусь шляпу) і ось що цікавого я знайшла.1. Це перший курс про бренд, який я бачила, де піднімається питання ЦИФР (а саме окремий блок про юніт-економіку продуктів або як визначити обсяг ринку).2. Вони показують, як на основі позиціонування побудувати маркетинг-план! (тобто ви не вийдете просто з позиціонуванням після курсу і думками «а що далі?».3. Вони працюють по тому фреймворку (піходу), за яким працюю я. І в них є блок досліджень з адекватною методологією.Мене здивувала кількість «маркетингу» в курсі. Зазвичай, брендам дають якісь дослідження та позиціонування, ну і медіа-мікс. Тому це підкупає.Найкрутіше для мене: реальний проєкт, для якого ви на курсі зробите стратегію і це Headway (застосунок з 55 млн завантажень). Є можливість отримати джоб-офер.БОНУС: в них є лекторій з купою кльових лекцій і купуючи курс, ви отримаєте доступ до нього бонусом.Із цікавого буде блок про роботу з негативом.А ще я знаю, що там є программа «я-сам», яка відчутно дешевше коштує, якщо у вас напряг з грошима, але хочеться підтягнути знання.Лекторка з практичним досвідом – Ольга Саранча, Marketing Manager CEE у BlaBlaCar, постійна членкиня журі Effie Awards, ще й досвідчена лекторка у Projector, Kyiv Academy of Media Arts (KAMA) та AUK.Ну і я не могла вас залишити без цього. Я завжди кажу: послухайте спікера, якщо хочете купити курс.Запросила для вас лекцію Ольги, яка є в вільному доступі Антихрупкість українського бізнесу.Тому гляньте курс, якщо цікаво, бо там начебто скоро старт.PS: можете спитати детальну програму у менеджерів.

Низька толерантність до фрустрації – новий ризик для бізнесуКористувач став менш терплячим. І я впевнена, що бізнес це вже відчув. Різкі хвилі негативу в соцмережах, публічні розноси брендів, миттєва відмова від продукту після першої незручності. Причому не після критично поганого досвіду – а після того, що раніше вважалось просто «ну буває». І з одного боку це добре: планка росте, якість продуктів і сервісу за нею. Але є інша сторона, про яку говорять менше.Хтось каже "аудиторія стає більш вимогливою» – але ми це чуємо роками. Я вважаю, що справа в іншому. Змінилась базова здатність витримувати дискомфорт.Я давно спостерігаю цю динаміку – і мені здається, ми ще не усвідомили, що саме це означає для бізнесу в горизонті 2–3 років.Чому так сталось – не одна причина, а кілька, які накладаються.1. Хронічне перевантаження стало фоном. Інформаційне, емоційне, ситуативне. Коли нервова система постійно на межі – ресурсу витримувати навіть дрібний дискомфорт просто не залишається. Те, що раніше проходило непоміченим, зараз викликає бурхливу реакцію.2. Середовище перестало тренувати здатність витримувати дискомфорт. І це, на мою думку, основна причина. Ми побудували інфраструктуру миттєвого задоволення будь-якої потреби. Круто! І це автоматично значить, що ми побудували світ, де уникати незручного стало занадто легко. Хочеш поїсти – доставка за 15 хвилин. Хочеш спілкування – миттєві відповіді в месенджері. Хочеш нового партнера – свайп вліво, і ось тобі наступний. Мозок адаптується до цього дуже швидко. Він запам'ятовує: незручно – поміняй, повільно – піди. Не зрозуміло з першого разу – не моє. І це вже не про лінь чи примхливість аудиторії. Це про те, як працює нейропластичність: те, що ми повторюємо – закріплюється. А ми роками повторюємо патерн миттєвого уникання. Я замислилася, а ось ці обставини з відключеннями світла і т.п. – вони ж повинні збільшувати виносливість. І для когось – це дійсно так, але статистично більшість людей ломається під важкими обставинами, а не стають сильнішими. Концентруючи свою увагу на виживанні, вони забирають ресурс в інших сферах. Наприклад, в толеруванні чогось.3. TikTok і весь short-form контент перепрограмували очікування щодо швидкості. Якщо все навколо відповідає за 3 секунди – довга форма, повільний саппорт або незрозумілий онбординг починають сприйматись фізично болісно.4. Культура кенселінгу в Україні. Тільки прийшла, а тому ще не саморегулюється. Інструмент є – скіл користуватись ним адекватно поки не сформований. Тому реакції непропорційні, швидкі і гучні. І це буде наростати, перш ніж почне саморегулюватись.Що це означає для бізнесу прямо зараз.1. Будь-яке зайве зусилля на шляху до покупки зараз коштує дорожче, ніж рік тому. Складний онбординг, довга форма, незрозумілий офер – це точки відтоку, які дорожчають з кожним роком. 2. Саппорт більше не сприймається як окрема функція – він частина продукту. Користувач не відділяє "сам продукт" від того, як з ним спілкується ваша команда. Повільна або холодна відповідь впливає на рішення купити знову так само, як і якість самого продукту.3. Швидкість реакції на негатив у публічному просторі – гостріше, ніж будь-коли. Люди вже дивляться не тільки на те, що ви відповіли, але й на те, скільки пройшло часу.Хочу застерегти: спроба догодити всім у цьому контексті не рятує. Парадигма “клієнт завжди правий” коштуватиме дорого. З ситуаціями доведеться розбиратися і мати позицію, щоб масовий хейт не перетворювався на перший інструмент вирішення конфлікту. Ось, де варто себе перевірити:Про продукт і цінність:→ користувач не може зрозуміти ваш офер без додаткових довгих пояснень→ між першим контактом і першою цінністю для користувача більше трьох кроків→ ви останній раз проходили власний онбординг більше 3 місяців томуПро саппорт і комунікацію:→ у вас немає скрипту що робити, коли клієнт скаржиться публічно→ перша відповідь на негатив у вас займає більше години→ саппорт і продуктова команда не спілкуються між собою про патерни скаргпродовження в коментарях

Маркетингові дослідження «на колінці»Більшість бізнесів шукають «креативні зв’язки» і «вірусні формати», в той же час ігнорують базу. Вони НЕ знають свою ЦА.І це коштує:– злитих бюджетів– часу– нервівЯк це виглядає в реальності:– «контент не залітає, потрібно більше платного трафіку»– «креатив не заходить, реклама дорога»– «люди не купують»Рішення змінюються, але проблема нікуди не зникає.Ще в до-аішні часи до мене прийшла команда з продуктом, який розробляли ~1 рік.Рік бюджетів, зусиль, надій. Після запуску реклами побачили: лідів немає. Взагалі.Продукт не продається.Виявилось:– гіпотеза не перевірялась– попит не тестувався– ЦА описана формально– реальних користувачів не вивчалиБо продукт робили «під себе», була чуйка, що залетить.Коли я питаю: чому не робили дослідження?Відповідь стандартна:– «дослідження – це довго»– «дослідження – це дорого»– «і так зрозуміло, хто наша ЦА»У підсумку платять більше і ще й втрачають час на переробки.Зараз зʼявилася ілюзія, що якщо MVP робиться швидко, то ризики помірні. Але з цим і нова проблема.Швидкість створення продукту зросла. І з нею зросла швидкість закохування в неперевірену ідею.І тут важливо не плутати зібраний продукт з реальним попитом.Запущений продукт ≠ product-market fitМожна дуже швидко масштабувати…те, що нікому не потрібно.Дослідження стає дорогим тоді, коли ви його не робите.Хороша новина: дослідження мінімально можна зробити швидко і без бюджету.І ось як ↓1. Конкурентна розвідкаЙдіть до конкурентів і «крадіть» інсайти. Легально.Аналізуйте:– хто лайкає– хто коментує– хто пише «ціна?»– що питають і що їх хвилюєПереходьте на їхні сторінки – дивіться, як вони живуть.Це і є ваша жива ЦА.Не соромтеся йти в прямий контакт: короткі інтерв’ю або переписки – це не крінж, а найшвидший спосіб зрозуміти поведінку.Якщо продукт вже є – давайте бонус за інтерв’ю.Одне чесне інтерв’ю варте більше за місяць аналізу коментарів.Для B2B схема виглядає інакше.Дивимось не просто на контент, а на:→ позиціонування конкурентів→ їх ICP (кому вони продають, до кого звертаються)→ use cases, які вони їх комунікують→ pricing і packaging (ціноутворення, тарифи)А головне – аналізуємо їх клієнтів:→ кого вони тегають у кейсах→ які компанії їх використовують→ які ролі згадуються (CMO, Head of Ops, etc.)2. Шукаємо золото в віральному контентіШукайте залетівший контент у своїй темі: TikTok / YouTube / Reels / X / LinkedIn / Reddit.Коментарі під ним – це скарб.Люди самі пишуть:– свої страхи– бар’єри– досвід користуванняТам же:– проблеми конкурентів– формулювання болей– готові інсайти для оферів і контентуДля B2B: Розбір call'ів і демоНайцінніше джерело інсайтів – ваші ж sales call'и.Слухайте:→ які питання задають→ де виникає заперечення→ що потрібно погодити всередині компанії і з ким→ що/хто блокує покупкуЯкщо немає своїх – дивіться:→ demo calls конкурентів (просіть друзів записатися)→ презентації продуктів, пітчдеки (де доступні)→ подкасти та інтерв’ю з фаундерами та командами3. Рівень PROЯкщо ніша складна – йдіть туди, де ЦА реально живе:– форуми– закриті групи у Facebook– Telegram-спільнотиОдного разу для розробки стратегії я зайшла на форум по бушкрафту (виживання в лісі)і знайшла більше інсайтів, ніж у будь-якому ресерчі до того.4. Відгуки і кейсиАналізуйте: → Google Reviews, G2, Capterra, Trustpilot (де сидить ваша ніша)Що шукати: → чому купили → що було альтернативою → який результат отримали → що не сподобалосьОсобливо цінний негатив – там лежать ваші потенційні точки росту.Звичайно, ці способи не замінять повноцінні маркетингові дослідження.Але вони допоможуть:– вийти з темряви– зменшити кількість помилок– зекономити бюджетРезультат: ви починаєте розуміти краще свою аудиторію, процес покупки та критерії вибору.Без розуміння аудиторії будь-який маркетинг перетворюється на набір випадкових дій.Скільки грошей ви готові втратити, перш ніж розберетеся зі своєю ЦА?ps: якщо ваш маркетинг не працює – приходьте до мене на консультації, будемо шукати причини і точки росту.