В Україні прийнято, підписано і з 22.10.2026 року набуде чинності новий закон "про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4924-20/conv#n81

Текст закону невеликий і нескладний для розуміння, то ж раджу всім заінтересованим особам його прочитати і знати. В цілому закон корисний і дещо полегшує деякі процедури і аспекти реалізації прав ВПО.

Але, як завжди із нашим "законодавцем", я побачив в законі ризик, який може створити шалену напругу в суспільстві. І створити сумно відому по Іспанії та Франції проблему із самозахопленням житла та порушенням прав власників житла.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону місце тимчасового проживання внутрішньо переміщеної особи - будівля (у тому числі тимчасова) або її частина, що ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ АБО МОЖЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЬ для тимчасового проживання (перебування) внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з цим широким трактуванням майже будь-яке житло можливо вважати місцем тимчасового проживання ВПО. Наприклад, якщо родина ВПО орендувала житло у власника.

Але страшніше приклад, якщо була тимчасово порожня квартира, і ВПО в неї заселились самозахопленням. Згідно наведеного визначення (з тексту закону) це житло також саме собою стає місцем тимчасового проживання ВПО.

Відповідно до частини четвертої статті 13 закону - Визначені Кабінетом Міністрів України категорії внутрішньо переміщених осіб, які проживають у житлі для тимчасового проживання (за відсутності змін у підставах, що спричинили внутрішнє переміщення, та якщо особа не набула іншого місця проживання), не можуть обмежуватися строками на безоплатне тимчасове проживання під час дії воєнного або надзвичайного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування.

Тобто, виселити таких ВПО неможливо поки не закінчиться воєнний стан та ще пів року після цього.

Розглянемо два класичних випадки "окупасів" (як це називають в країнах ЄС) адаптовано до України (нового закону).

Перший. ВПО укладає оренду квартири - це житло стає тимчасовим місцем проживання ВПО. Орендар платить перші місяці, а потім припиняє платити. Його неможливо обмежити строками на безоплатне тимчасове проживання під час дії воєнного або надзвичайного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування. Тобто, власник не може його виселити, і не має інструментів вимагати оплату.

Другий. Власник квартири публікує оголошення що здає квартиру в оренду. Як житло, яке може орендувати ВПО ця квартира стає тимчасовим місцем проживання ВПО. ВПО самовільно захоплюють цю квартиру і поселяються в ній, не питаючи дозволу власника. Якщо ці ВПО підпадають під категорії частини п'ятої статті 13 нового закону, їх неможливо обмежити строками на безоплатне тимчасове проживання під час дії воєнного або надзвичайного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування. Тобто, неможливо ані виселити, ані змусити платити.

Навіщо створювати законодавче підгрунтя для такої соціальної напруги між українцями? До чого призведе набуття чинності цією нормою - до того, що ВПО просто не зможуть орендувати житло, бо власники будуть боятись його їм здавати, чи до виникнення "бригад", що за гроші "вирішують питання виселення окупасів" (як вже є приклади в Іспанії та Франції)? Питання, звісно, риторичні. Але "законодавцю" треба звернути увагу і до жовтня ще є час виправити потенційну проблему.