10 березня.Дата, яка для більшості — просто день у календарі.А для нашої громади — день пам’яті про людину, життя якої забрала війна.Саме цього дня, у 2023 році, на Донеччині загинув наш земляк — Олександр Васильович Жумига.Олександр народився 3 січня 1990 року у Києві, але справжнім домом для нього стали Гребінки, куди його родина переїхала у 1996 році. Тут він зростав, навчався, дорослішав. Тут його знали як людину стриману, порядну, без гучних слів і показовості.Свій шлях він пов’язав із військовою службою. Служив у Десні, згодом у Гостомелі. Коли у 2014 році почалася війна, він уже стояв серед тих, хто став на захист держави — брав участь в АТО у 2014–2015 роках.Коли ж ворог розпочав повномасштабне вторгнення, для Олександра не було сумнівів, де його місце.У червні 2022 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив гранатометником 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти 1 штурмового батальйону 5 окремої штурмової бригади — підрозділу, який тримає найважчі ділянки фронту.10 березня 2023 року, поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області, під час ворожих штурмових дій Олександр загинув, виконуючи військовий обов’язок. До останнього залишаючись вірним присязі та Україні.У нього залишилися мама, тато, сестра та маленька племінниця — родина, для якої ця втрата стала болем, що неможливо виміряти словами.Минають роки, але для громади пам’ять про Олександра — це не лише рядок у хроніці війни. Це ім’я людини, яка віддала своє життя за нашу землю і за майбутнє України.Схиляємо голови у пам’яті.Вічна шана і світла пам’ять Герою.