Ґрати

Приморський районний суд Одеси виніс вирок Сергію Шалаєву, обвинуваченому у вбивстві громадського активіста Дем'яна Ганула. Його засудили до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням військового звання «старший лейтенант». Також Шалаєв має заплатити 129 тисяч гривень за проведення експертиз у справі.Про це повідомляє кореспондентка «Ґрат» із зали суду.Вирок оголосили 19 червня, а днем раніше Шалаєв, який визнав провину, попросив пробачення у потерпілих — батька загиблого Вадима Ганула та вдови Жанни Вознюк.Після засідання адвокатка обвинуваченого Валерія Гайсіна розповіла «Ґратам», що вони мають намір подати апеляцію, аби оскаржити довічний вирок, що дозволило б підзахисному піти на фронт.Дем’ян Ганул, відомий в Одесі активіст та волонтер, загинув 14 березня 2025 року від вогнепальних поранень. Того ж дня правоохоронці повідомили про затримання стрільця.Більше про перебіг справи та вирок — незабаром на «Ґратах»📷 Сергій Шалаєв слухає вирок у суді. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

На дванадцятий рік війни інструменти боротьби в інформаційному полі трансформувалися багато разів, підлаштовуючись під вразливості різних сегментів своєї аудиторії. Вибухи російських ракет та трагічні смерті людей в Україні відбуваються на тлі ідеологічних спецоперацій, націлених на різні типи емоційних запитів у глобальному масштабі. На думку Пітера Померанцева, російська влада проводить дуже глибокі й точні соціологічні дослідження населення і має ефективні технології застосування результатів цих досліджень. Він простежує її імперську ідеологічну лінію щодо України ще з часів царизму й говорить про брак опору та збіднений «арсенал масового впливу» з боку демократій сьогодні.У розмові з Пітером Померанцевим «Ґрати» дізнались про те, чому російська машина пропаганди здається непоборною, і чи справді такою є, як вона побудована, а також якими можуть бути прогнози щодо найближчого політичного майбутнього сусідів та партнерів України. Дослідник пояснив, що важливо, але недостатньо лише перевіряти факти й спростовувати фейки. Міркували також про майбутнє пропаганди, роль культурних політик та емоційної сфери у протистоянні з Росією.Пітер Померанцев — народжений у Києві британський журналіст, письменник, телевізійний продюсер та дослідник інформаційних війн, автор кількох книг про російську пропаганду та дезінформацію. Остання книга Померанцева присвячена постаті та винаходам британського пропагандиста часів Другої Світової Сефтона Делмера, котрий створював успішні проєкти, які підривали інформаційну лінію нацистської Німеччини. «Ґрати» поспілкувались із Пітером Померанцевим напередодні фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який нині триває у Києві, та лекції дослідника в рамках правозахисної програми Rights Now! Публікуємо його монолог. 📷 Британський письменник Пітер Померанцев на публічному виступі в Києві, 9 червня 2026 року. Фото: Сергій Хандусенко, DocudaysUA

Обмін полоненими: Україна повернула 186 людей, більшість із яких росіяни утримували з 2022-гоУкраїна та Росія провели 75-й обмін полоненими, під час якого додому повернулись 185 військовослужбовців та один цивільний, якого Росія утримувала із 2022 року. Як повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, йдеться про представників Військово-морських сил, Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ, Територіальної оборони, Сил спеціальних операцій, Військової служби правопорядку, а також бійців Національної гвардії України та Державної прикордонної служби. Переважно це — військові рядового складу, є двоє офіцерів. Вік наймолодшого звільненого — 26 років, найстаршому виповнилося 62 роки.«Більшість визволених сьогодні захисників потрапила в полон у 2022-му році, частина з них — під час оборони Маріуполя. Серед звільнених є учасник унікальної вертолітної операції — повітряного мосту до “Азовсталі”», — йдеться у повідомленні відомства. Загалом, за цими даними, до України повертаються оборонці, що воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському, Київському, а також на Курському напрямку.Медійна ініціатива за права людини поінформувала, що звільнений сьогодні цивільний — це 59-річний Олег Котов, якого 23 квітня 2022-го викрали військові Російської Федерації з власної домівки у Козачій Лопані на Харківщині. За даними МІПЛ, чоловік належить до категорії важкохворих.Проєкт Координаційного штабу «Хочу жить» повідомив, що натомість в рамках обміну Україна віддала 186 російських полонених. На початку травня президенти України та США заявили про досягнення домовленості провести обмін полоненими між Україною та Росією у форматі «тисяча на тисячу». Перший етап цього обміну відбувся 15 травня. Тоді додому повернулись 205 оборонців.📷 Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, телеграм-канал Президента України Володимира Зеленського

21 травня винесли вирок п’ятьом кримським татарам у Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону. Жителям Джанкойського району Криму — Алі Мамутову, Енверу Халілаєву, Наріману Аметову, Вохіду Мустафаєву та Ремзі Куртнезірову — призначили від 14 до 20 років колонії суворого режиму.Цього дня колегія у складі головуючого судді Сергія Образцова та суддів Ігоря Костіна й Олексія Саннікова провела дебати, заслухала останні слова підсудних і вже після закінчення робочого дня несподівано оголосила свій вердикт. Хоча зазвичай суд відкладає винесення вироку щонайменше на наступний день.Обвинувачені не були готові до такого завершення судового процесу. Їхні рідні дізналися про оголошення вироку за дві години, але вони б не встигли потрапити на засідання в Ростові з Криму — дорога займає пів доби. У підсумку судді зачитали своє рішення практично в порожній залі: у присутності кількох стажистів.Чоловіків визнали винними у причетності до діяльності ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір». У 2003 році Верховний суд Росії визнав організацію терористичною, проте в Україні та більшості європейських країн вона не заборонена.Жоден із підсудних не визнав свою провину. Вони наполягали, що кілька аудіозаписів розмов, таємно зроблених у мечеті села Лобаново під час будівельних робіт на її території, не можуть слугувати доказом терористичної діяльності.Найбільший термін увʼязнення — 20 років позбавлення волі — отримав колишній імам цієї мечеті, 63-річний Ремзі Куртнезіров, попри його інвалідність та важкі хронічні захворювання. Російське слідство вважає його організатором зустрічей мусульман. Майже два роки Куртнезіров перебував під домашнім арештом. Суд продовжив йому цей запобіжний захід до закінчення розгляду апеляції.У родині Куртнезірова всі чоловіки — під арештом. За таким самим звинуваченням затримали й судять єдиного сина Ремзі Куртнезірова — Еміра. За ґратами — і батько невістки Ельдар Якубов. Обидва перебувають у слідчому ізоляторі в Ростові-на-Дону.«Ґрати» публікують виступ Ремзі Куртнезірова в суді перед винесенням вироку. Літній чоловік докладно розповідав про свій важкий стан здоров’я — його життя в останні 10 років складалося з походів по лікарнях. Крім того, він ще раз нагадав суду про вторгнення ФСБ до його будинку та сфабрикування кримінальної справи, перелічивши імена причетних слідчих та свідків обвинувачення. Свою промову імам за традицією розпочав зі звернення до Аллаха.📷 Колишній імам мечеті у селі Лобаново Ремзі Куртнезіров. Фото: Ґрати

Деснянський районний суд Києва 28 квітня визнав винним у воєнному злочині колишнього суддю окупаційного Київського районного суду Сімферополя Віктора Можелянського. Він отримав заочний вирок через рішення, які ухвалював у справах українських політвʼязнів. Зокрема, Можелянський відправив до СІЗО заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та засудив активіста Євромайдану Олександра Костенка до чотирьох років і двох місяців позбавлення волі. Хоча раніше українські суди вже розглядали справи проти кримських суддів, які перейшли на бік окупантів, вирок Деснянського районного суду є особливим. Адже вперше українська судова інстанція визначила політично вмотивоване переслідування українських громадян як порушення законів і звичаїв війни, визнала підсудного винним та встановила покарання. «Ґрати» розповідають, хто такий Віктор Можелянський, за що його вже притягували до відповідальності та як суд доводив його причетність до воєнного злочину. 📷 Мітинг під стінами кримського парламенту в Сімферополі, 26 лютого 2014 року. Фото: Стас Юрченко

30 квітня 2026 року суддя Київського районного суду міста Одеси Ігор Борщов затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Олександром Кондратюком і громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Россом Девідом Катмором. Його звинуватили в поширенні інформації про розташування Збройних сил України, військових підрозділів, вчиненому в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, а також у зберіганні та придбанні зброї та боєприпасів.Катмор повністю визнав вину. Суд визначив для нього покарання в вигляді позбавлення волі строком вісім років і шість місяців. Запит на екстрадицію від Великої Британії чи інших держав наразі не надходив. Також слідство у цій справі не підтвердило причетність Катмора до вбивства українських активістів та політичних діячів Ірини Фаріон, Дем’яна Ганула та Андрія Парубія, про що раніше повідомляли медіа.Росс Катмор у 2024 році прибув в Україну як військовий інструктор, але був завербований спецслужбами РФ. Його заарештували в жовтні 2025 року.«Ґрати» розповідають деталі.📷 Обвинувачений громадянин Великої Британії Росс Девід Катмор у суді, 30 квітня 2026 року. Фото: Олена Чернишова, Ґрати

Басманний суд Москви заочно засудив відомого одеського еколога та учасника групи «2 травня» Владислава Балінського до 11 років позбавлення волі в виправній колонії загального режиму. Також його на чотири роки позбавили права адмініструвати сайти. Про це «Ґратам» повідомив сам Балінський. Вирок йому винесли ще 8 квітня, але він з’ясував це нещодавно з публікації російських медіа. Також ця інформація підтверджується на сайті суду. Як з’ясували «Ґрати», вирок екологу винесла суддя Басманного суду Москви Євгенія Ніколаєва всього за одне засідання. У Росії Владислава Балінського обвинуватили за двома статтями Кримінального кодексу: публічне поширення під виглядом достовірних повідомлень завідомо неправдивої інформації про використання Збройних Сил РФ (пункт «в», «д» частини 2 статті 207.3 КК РФ) і пошкодження пам'ятників, інших меморіальних споруд та об'єктів, що увічнюють пам'ять загиблих при захисті Вітчизни та її інтересів (пункт «а», «б» частини 2 статті 243.4 КК РФ).У поле зору російських правоохоронців Владислав Балінський потрапив через публікацію на своїй сторінці в фейсбуці 22 березня 2022 року допису про наслідки російського обстрілу Одеси з моря, що серйозно пошкодив житлові будинки. У пості була інформація про постраждалих від атаки, а також відео та фото з місця події. У Росії це розцінили як «фейк про російську армію». Також росіяни закидають Владиславові Балінському причетність до демонтажу барельєфа ордену Леніна та медалі «Золота Зірка» зі стели на площі 10 квітня в Одесі у вересні 2024 року, чим той, за версією слідства, «пошкодив меморіальний об’єкт і завдав шкоди його історико-культурному значенню». Справу Балінського направили до суду 15 жовтня 2025 року. З того часу неодноразово засідання відкладали. Сам текст вироку досі не оприлюднений. З 23 квітня 2026 року справа у стадії оскарження, оскільки на вирок надійшла апеляційна скарга. За словами Владислава Балінського, участі в судовому процесі в Росії він не бере та розцінює його як імітацію правосуддя. 5 травня 2026 року народний депутат України Ярослав Юрчишин повідомив, що в Росії Владислава Балінського, а також журналістів Дмитра Гордона, Яніну Соколову та Наталію Мосійчук оголосили в розшук. Детально ознайомитись з історією про судову справу проти Владислава Балінського в РФ можна у статті «Ґрат». 📷 Одеський активіст Владислав Балінській. Фото: Green Leaf

«Коли дискримінація стає доброзвичайною». У Києві мітингували проти нового варіанту проєкту Цивільного кодексуУ Києві протестували проти ухвалення проєкту оновленого Цивільного кодексу (законопроєкт №15150), який наразі готують до другого читання. Щонайменше пів тисячі людей, здебільшого — молодь, зібралися у Маріїнському парку, що неподалік від будівлі Верховної Ради, аби висловити свою критику документа. Люди скандували «Ганьба!» та «Україна — не Росія».Активісти та активістки закликали депутатів внести зміни до законопроєкту, аби той не звужував права жінок, дітей та ЛГБТІК-людей, а також не запроваджував розмиті правові критерії на зразок «доброзвичайності», що потенційно можуть застосовуватись для обмеження прав людини. Раніше анонсувалось, що подібні демонстрації днями заплановані у Харкові, Одесі, а також Львові, Вінниці, Луцьку, Чернівцях та Івано-Франківську. Також на акції казали, що до протестів долучаться Тернопіль і Рівне. Законопроєкт №15150 за авторства зокрема спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука у першому читанні депутати ухвалили 28 квітня. На розгляд парламенту його подали напередодні — 9 квітня — на заміну раніше відкликаного проєкту № 14394, який викликав бурхливу критику громадськості, про що раніше детально писали «Ґрати». Тоді деякі депутати-співавтори документа навіть відкликали свої підписи під ним, пояснивши своє рішення недостатньою поінформованістю про весь його зміст: до внесення на розгляд парламенту громадське обговорення відбувалось тільки щодо окремих його «книг» (так називаються розділи нового кодексу, що охоплюють різні аспекти права), а не всього документу загалом, а автори «переважно займалися кожен своєю частиною нового кодексу».Більше фото з мітингу — на сайті «Ґрат»📷 Фото: Ґрати

У справі про вбивство мовознавці та політикині Ірини Фаріон почались судові дебати — фінальна стадія розгляду справи перед винесенням вироку. Прокуратура оголосила зібрані стороною обвинувачення докази, зокрема: результати експертиз, відео з камер спостереження та покази свідків, — за сукупності яких ствердила, що Ірину Фаріон убив саме Вячеслав Зінченко і запросила для нього довічне увʼязнення. Зінченка затримали у нього вдома у Дніпрі за тиждень після того, як сталося вбивство Фаріон. Його обвинувачують в умисному вбивстві у звʼязку з виконанням особою громадського обов’язку та у незаконному придбанні зброї. У суді він ніколи не визнавав свою провину. Справу слухає понад рік колегія Шевченківського районного суду у складі головуючого Петра Невойта, суддями Олександрою Баєвою та Павлом Едером.Тепер, коли обвинувачення повністю виклало свою версію, «Ґрати» розповідають, на яких доказах базується справа проти Вячеслава Зінченка. Свою версію він ще має розповісти. 📷 Обвинувачений у вбивстві Ірини Фаріон Вʼячеслав Зінченко у Шевченківському райсуді Львова, 23 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

21 квітня СБУ та Нацполіція провели спецоперацію в Одесі та повідомили, що «нейтралізували організоване злочинне угруповання, до якого входили співробітники місцевого ТЦК». Затримання підозрюваних відбувалося з погонею та перестрілкою: за інформацією СБУ, фігуранти чинили спротив правоохоронцям і намагались втекти.Пізніше Одеська обласна прокуратура поінформувала, що затримали пʼятьох осіб, четверо з яких — працівники районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (РТЦК та СП). Як зʼясувалося згодом, пʼятий затриманий — співробітник одеської поліції. Їм повідомили про підозру за фактами викрадення людини та розбійного нападу, вчиненим групою осіб, побитті та вимаганні коштів.Реагуючи на події, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський усунув від виконання обовʼязків начальника Одеського обласного ТЦК та СП, а також начальника Пересипського РТЦК та СП та доручив провести службове розслідування. В Одеському обласному ТЦК та СП швидко оприлюднили офіційну заяву, в якій запевнили, що «системне очищення структури від осіб, які дискредитують службу, є нашим пріоритетом».Через день, 23 квітня, у Хаджибейському районному суді Одеси обирали запобіжний захід пʼятьом підозрюваним. «Ґрати» розповідають про засідання та деталі розслідування. 📷 Підозрюваний військовослужбовець ТЦК та СП Максим Гіналюк під час обрання запобіжного заходу в Хаджибейському райсуді Одеси, 23 квітня 2026 Фото: Олена Чернишова