Ґрати

Цього тижня Вищий антикорупційний суд України взяв під арешт з можливістю застави колишню заступницю керівника Офісу президента Ірину Мудру за підозрою у корупційних зловживаннях та участі у злочинній організації, що, за даними Національного антикорупційного бюро, причетна до низки епізодів рейдерства бізнесу та нерухомості, а також відмивання коштів. У зв’язку з цією справою Мудра пішла у відставку з ОП, де вона працювала над розбудовою міжнародних механізмів відповідальності Росії за воєнні злочини, злочини проти людяності, а також злочину агресії. Саме вона останніми роками комунікувала роботу зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії та міжнародного компенсаторного механізму для постраждалих. «Ґрати» підсумували, що відомо про справу на цей момент, а також спробували з’ясувати, як саме вона може вплинути на зусилля України для справедливого покарання воєнних злочинців, та на якому етапі перебуває зараз ця робота. 📷 Ексзаступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра (праворуч) під час обрання їй запобіжного заходу у Вищому антикорупційному суді, 21 серпня 2026 року. Фото: Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Відставка з посади міністра оборони Михайла Федорова місяць тому спровокувала протести у багатьох містах України. Люди, що виходили на площі, вимагали від президента пояснень, чому було необхідне звільнення ефективного, на їхню думку, міністра після лише пів року на посаді. Вони вимагали повернути Федорова, а натомість звільнити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, розбіжностями між якими Зеленський пояснив своє рішення про відставку міністра оборони. Останній наголошував, що мав місце не особистий, а «світоглядний» конфлікт із головкомом — щодо підходів у веденні війни.Президент пішов на поступки частково, замінивши генерала Сирського, імідж якого на той час погіршився, зокрема, у звʼязку з викритими журналістами випадками нелюдського поводження із військовослужбовцями у штурмових полках, на Михайла Драпатого, який у 2025 році очолив Угруповання об’єднаних сил ЗСУ, а до цього серед його заслуг називали успішний контрнаступ після прориву росіянами кордону на півночі Харківщині у 2024 році. Федоров привітав це призначення. Натомість його самого на посаду міністра Зеленський не повернув. Усі інші пропозиції президента Федоров відкинув, стверджуючи, що лише ця посада допоможе йому реально впливати на ситуацію, зокрема, у боротьбі з корупцією в оборонній сфері. Протести на підтримку ексміністра тривали місяць — доки народні депутати, які мали затвердити на посади до міністерств, не повернулися з канікул. 18 серпня президент подав до Верховної Ради кандидатуру виконувача обовʼязків керівника СБУ та керівника Центра спеціальних операцій «Альфа» Євгенія Хмари як очільника Міноборони, і народні депутати розглянули її на наступний день. На ці два дні протести перемістилися з площі Франка, що поряд із Банковою, до Маріїнського парку, ближче до будівлі парламенту. Активісти звідти уважно спостерігали за подіями у сесійній залі в день голосування, а ввечері знову зібралися на площі Франка, і у той же день оголосили про припинення протестів. Більше про те, як вулиця спостерігала за призначенням нового, вже пʼятого з початку повномасштабного вторгнення очільника одного з ключових міністерств — у матеріалі «Ґрат». 📷 Фото: Протест проти призначення Євгенія Хмари Міністром оборони та на підтримку його попередника Михайла Федорова під Верховною Радою під час засідання парламенту, 19 серпня 2026 року. Фото: Михайло Тюнькін, Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Мати політв’язня Тофіка Абдулгазієва померла, не дочекавшись зустрічі з сином, який сам перебуває у важкому стані у челябінській тюремній лікарні у Росії. Сьогодні в одній із лікарень Сімферополя в окупованому Криму померла 78-річна Роза Абдулгазієва — мати політувʼязненого кримського татарина Тофіка Абдулгазієва. Про її смерть повідомила Аліє Абдулгазієва, її невістка та дружина Тофіка. Напередодні літню жінку госпіталізували після різкого погіршення стану.«У неї був діабет, їй були протипоказані стреси. Вчора їй стало зле, вночі викликали швидку, але ненадовго їй стало краще. До ранку стан знову погіршився, піднявся тиск, і її вже відвезли до лікарні. На жаль, врятувати її не вдалося», — розповіла дружина Тофіка Абдулгазієва. За її словами, останні роки Роза Абдулгазієва жила в постійному очікуванні сина.«Вона дуже чекала на нього, сподівалася на зустріч і дуже боялася, що з ним щось трапиться у в’язничній лікарні. Вона пішла з життя з цією тривогою», — каже дружина політв’язня. Останні сім років Роза Абдулгазієва доглядала за своїм старшим сином Сулейманом, який перестав ходити після інсульту. Сама жінка багато років страждала на інсулінозалежну форму цукрового діабету.Тофік Абдулгазієв з 2019 року перебуває під вартою. У травні 2022 року військовий суд у Ростові-на-Дону засудив його разом з ще чотирма кримськотатарськими активістами до 12 років колонії суворого режиму у справі за обвинуваченням в участі у «Хізб ут-Тахрір» — організації, забороненій у Росії. При цьому «Хізб ут-Тахрір» не заборонена в Україні та більшості країн світу. Правозахисники вважають переслідування Абдулгазієва політично вмотивованим.За час ув’язнення стан Абдулгазієва різко погіршився. У нього діагностували туберкульоз, двобічну пневмонію та інші тяжкі захворювання. Пізніше у нього виявили злоякісну пухлину головного мозку.Попри важкий стан здоров’я, Абдулгазієва не звільняють. Після набрання чинності вироком захист домагався його звільнення за медичними показаннями, проте російські суди відмовили у відповідному клопотанні.У 2026 році адвокати повторно порушили питання про звільнення після виявлення пухлини мозку, однак засідання в суді неодноразово відкладалися. Наступне засідання призначено на 22 вересня. Абдулгазієв перебуває у тюремній лікарні у Челябінську. «Ґрати» писали про справу Тофіка АбдулгазієваА також розповідали про долю Амара Абдулгазієва — сина політв’язня.📷 Мати політвʼязня Тофіка Абдулгазієва Роза. Фото з фейсбуку Аліе Абдулгазієвої🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Минуло чотири роки після теракту у Волноваській колонії №120 на Донеччині, відомій також як Оленівка, коли внаслідок вибухів у бараку для військовополонених загинули понад пів сотні бійців «Азову» і ще понад 130 дістали поранення. До роковин трагедії 28 липня родичі полонених захисників Маріуполя, які об’єднались в ініціативу «Спільнота Оленівки», вийшли на пресконференцію, де розповіли, що досі не мають інформації про всіх, хто був у тому бараку, а також поділились інформацією про те, що, ймовірно, людей туди відбирали не випадковим чином, а були відповідні списки, нібито складені заздалегідь самими полоненими. У відповідь представники Першого корпусу Національної гвардії України «Азов», зокрема — ті, кого вдалося повернути з російського полону, вирішили публічно розповісти про те, що тоді відбулося в Оленівці, навіщо складали списки і що з ними сталося. «Ґрати» переповідають головне.📷 Фото: Рідні та близькі азовців мітингують у Києві, щоб нагадати про трагедію в Оленівці і вимагати звільнення військовополонених, 4 серпня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

155 окрема механізована бригада «Анна Київська» стала першою бригадою, яку Україна спільно з французькими партнерами створила «з нуля» протягом декількох місяців. На думку Михайла Драпатого, який невдовзі після заснування підрозділу очолив Сухопутні війська ЗСУ, новизна та масштаб такого проєкту потягнули за собою низку помилок з боку українського командування. Наприкінці 2024 року стало відомо про масові випадки СЗЧ у 155-й ОМБр — зокрема, під час підготовки військовослужбовців у Франції. Відповідальність за це поклали на тогочасного командира бригади — полковника Дмитра Рюмшина. Його відсторонили, затримали та оголосили підозру в умисному невиконанні службових обов’язків. Відтоді минуло понад півтора року. Початкову заставу для підозрюваного у 90 мільйонів гривень поступово зменшили майже у сто разів, що дозволило Рюмшину вийти на волю через майже рік під вартою, а згодом — повернутися до служби. Паралельно сторона захисту ініціювала два інші провадження, зокрема щодо можливої підробки листа контррозвідки СБУ, яке є одним з доказів обвинувачення у справі Дмитра Рюмшина.«Ґрати» розповідають докладно, що відбувається у провадженні.📷 Фото: Полковник Дмитро Рюмшин. Фото зі сторінки Рюмшина🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Дніпровський апеляційний суд переніс розгляд справи колишнього військовополоненого Анатолія Тараненка, якого у травні минулого року повернули в Україну в рамках обміну «тисяча на тисячу», до Апостолівського районного суду на півдні Дніпропетровської області. Рішення про це опубліковано в судовому реєстрі 31 липня.Про перенесення клопотав голова Чечелівського районного суду Дніпра, де справа Тараненка розглядалась раніше, навівши аргумент, що місцем вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться у справі, визнано село Таранчук Волноваського району Донецької області, що не належить до територіальної юрисдикції згаданого суду.Раніше, 14 липня, під час засідання у Чечелівському суді стало відомо, що у справі змінився склад колегії суддів, і її почали розглядати заново. Колишнього водія-механіка одного з українських підрозділів Анатолія Тараненка обвинувачують у дезертирстві, вчиненому 2021 року, викраденні військового майна, а також у державній зраді та діях на шкоду інших військовополонених. Сам Тараненко визнає, що покинув свою військову частину, але інші обвинувачення заперечує. «Ґрати» детально писали про його справу тут.📷 Засідання у справі Анатолія Тараненка у Чечелівському суді Дніпра, 26 травня 2026 року. Фото: Ольга Журавель для видання Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Головного прокурора Міжнародного кримінального суду Каріма Хана, який, зокрема, домігся видачі ордера на арешт російського президента та високопосадовців, звільнили з посади у зв’язку зі звинуваченнями у сексуальних домаганнях. Відповідне рішення ухвалила Асамблея держав-учасниць МКС на позачерговому засіданні, що відбулося 24 липня у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.Дочасне звільнення головного прокурора МКС через дисциплінарне провадження, таким чином, сталося вперше в історії суду.Це відбувалось на тлі звинувачень в упередженості МКС та звернень кількох держав Глобального Півдня до ООН щодо відкликання свого підпису під Римським статутом, а також оголошеної Сполученими Штатами Америки дипломатичної кампанії із «демонтажу» МКС, до якої ті закликали долучатись усі держави, які розраховують на підтримку США, зокрема — в оборонному секторі. Деякі правозахисники називають цей рік чи не найбільш турбулентним в історії суду. «Ґрати» дослідили ситуацію та з’ясували, як вона може вплинути на розслідування воєнних злочинів, які МКС проводить в Україні. 📷 Будівля Міжнародного кримінального суду. Фото: Анна Кравець, Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

У другій частині розмови Іскра розповідає про виклики російського полону для людської свідомості та про своє звільнення. Колишній військовополонений пригадує особливості тюремної пропаганди та роботи пам’яті в інформаційному вакуумі, розповідає про відчуття часу без календаря та утворення побутових забобонів. Розказує і про тюремні перевірки на дотримання прав військовополонених, після яких дещо зменшувалася жорстокість умов та поводження з бранцями. Також морпіх розповідає про те, чи змінилися після досвіду полону його позиції стосовно свободи та демократії, за які він пішов на війну.Згадуючи момент в’їзду в Україну після чотирьох років у неволі, Іскра дякує людям, які зустрічають звільнених з полону на трасі (голосам цього руху присвячений епізод «Я перша прийшла — я остання піду»).🎧 Слухайте розмову з Іскрою у подкасті СИРЕНА🎙Послухати подкаст можна також на цих та інших платформах 🔸Apple Podcasts 🔸Youtube🔸 Spotify 🔸PocketCasts📷 Фото: Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Велика палата Верховного суду України 27 травня розглянула касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на вирок Деснянського районного суду Києва у справі колишнього заступника командира полку міліції особливого призначення «Беркут» (розформований 25 лютого 2014 року внаслідок подій на Майдані, під час яких беркутівці брали участь у силових операціях проти мітингарів, що призвели до людських жертв) Сергія Марченка. Суддя Деснянського райсуду Дмитро Шмигельський у 2024 році засудив Марченка до 15 років позбавлення волі як командира підрозділу, який брав участь у жорстокому розгоні  протестувальників на Майдані 11 грудня 2013 року, а також за зраду присязі, коли беркутівець втік до окупованого Криму та продовжив там службу у російському «Беркуті». А, крім цього, стягнув з Марченка і МВС солідарно 200 тисяч гривень на користь постраждалого від дій спецпризначенців на Майдані. Міністерство не оскаржувало покарання для колишнього підлеглого, а намагалося довести, що не має сплачувати компенсацію за його дії. Раніше суди у справах Майдану вже ухвалювали рішення про відшкодування шкоди постраждалим від дій силовиків — у тому числі під час розгону протестувальників у ніч на 30 листопада 2013 року. Але дотепер судді зобовʼязували засуджених і державу в особі конкретних органів сплачувати компенсації разом. Тепер Велика палата поклала відшкодування виключно на державу. «Ґрати» відновили хронологію розгляду, вивчили позиції сторін у процесі та розповідають про наслідки рішення Верховного суду.📷 Зіткнення між протестувальниками та силовиками на вулиці Грушевського під час Євромайдану, січень 2014 року. Фото: Євген Фельдман, Ґрати🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google

Галицький районний суд Львова арештував без права внесення застави ще трьох учасників сутички із військовими ТЦК на Сихові 8 липня. Їх затримали через два дні, а розгляд запобіжних заходів відбувся на третій — 11 липня. Під час засідання всі троє фігурантів справи підтвердили, що перебували на місці подій. Йдеться про 28-річного Романа Стегнія, військовослужбовця у відпустці. Під час судового засідання стало відомо, що він уже двічі перебував у СЗЧ. Слідство встановило, що під час конфлікту Стегній виліз на дах службового автомобіля групи оповіщення ТЦК, стрибав по ньому і пошкодив. Ще двоє затриманих — 21-річний Олег Кузик і 45-річний Володимир Кунинець. За словами Олега Кузика, того вечора він із друзями катався на самокатах і побачив сутичку. Хтось дав йому в руки кувалду, якою він потім пошкодив службовий автомобіль ТЦК. У вчиненому розкаявся та заявив, що йому соромно за свій вчинок.Володимир Кунинець у суді розповів, що нікого не бив, а на емоціях потягнув за футболку військового. За версією прокуратури, чоловік провокував конфлікт із військовим Сихівського районного ТЦК і СП та ображав його словесно. Усі троє затриманих отримали підозри у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ в особливий період (частина 1 статті 114-1 ККУ). За цією статтею, їм загрожує від 5 до 8 років ув’язнення. Ще одного учасника конфлікту, про затримання якого наступного дня після інциденту повідомляла поліція, 28-річного Романа Приходька ідентифікували на відео із місця події. Його затримали за статтею про самовільне залишення частини (стаття 407 ККУ), але наразі запобіжний захід ще не визначили. Загалом у зв’язку з конфліктом у Львові вже затримали пʼятьох осіб. Деталі про справу та першого затриманого «Ґрати» раніше розповідали у матеріалі 📷 Машина військових, яку перевернули під час конфлікту на Сихові у Львові. Фото: Львівич