Що робили «Пелікани» у зграї з «Фламінго» і як насправді міг виглядати задум нічного удару по столичній зоні РФ?

Будь-які припущення щодо прямого прильоту балістики по Москві варто відкинути одразу — це питання елементарної географії та фізики. Заявлена дальність комплексу до 300 км, тоді як безпечні рубежі пуску до російської столиці починаються від 450–500 км.

Проте роль балістичної компоненти в таких операціях зовсім інша — розчистити небо для решти засобів:

Роботапопередовомурубежу: Воронезький вузол ППО є ключовою ланкою раннього радіолокаційного виявлення для всього Московського промислового району, яка зазвичай забезпечує ворогу 15–20 хвилин фори для перехоплення.

Створення « сліпогокоридору»: швидкісний удар балістикою по радіолокаційних постах або інфраструктурі зв'язує боєм дивізіони й руйнує цілісність радіолокаційного поля противника.

Прохідважкихзасобів: саме через утворений пролом рої дронів і важкі крилаті ракети дістаються глибинних цілей — зокрема й Московського НПЗ, зупинка первинної переробки якого ламає паливну логістику регіону.

Головний підсумок — поступовий і вивірений перехід Сил оборони до складних комбінованих операцій виключно власними силами. Коли в єдиному задумі синхронізовані балістика, крилаті ракети та безпілотники, це ламає адаптовану оборону ворога та остаточно позбавляє його ілюзії безпечного тилу.

Детальніше про логіку удару, наслідки для московського паливного вузла та вплив на російські еліти — у моєму коментарі для УНІАН:
https://www.unian.ua/war/balistika-probila-slipiy-koridor-u-ppo-moskvi-hrapchinskiy-poyasniv-hitrist-udaru-13504926.html