gikHub

Тепло холодно або емоційні качеліЦе коли сьогодні ти з людиною кохання всього її життя, вона будує плани з тобою і придумує імена вашим дітям, а завтра вона ігнорить тебе 27 годин на добу. Це коли ти прокидаєшся зранку і не знаєш чи в стосунках ще ви чи будуть якісь пред'яви і тебе попросять піти зі стосунків. А коли ти потрапляєш у здорові стосунки після таких — тобі скучно, бо ти звик вирішувати кризи.Пам'ятаємо, що мета таких маніпуляторів викликати в тебе емоційну залежність і зробити тебе пуделем який буде пригати через кольцо. Ми таке не любимо дєвачкі і мальчікі. Ми шукаємо вихід. Будь яка непередбачувана людина, яка сьогодні тебе любить, а завтра не зрозуміло шо з нею не заслуговує на те, щоб ми за нею боролися. Ми маємо шукати людей, які будуть підтримувати наш внутрішній спокій, які будуть допомагати нам почуватися в безпеці. А коли ми продовжуємо стосунки з якимись незрозумілими аб'юзерами ми робимо в першу чергу гірше собі. Ми крадемо у себе ж свій час і свій спокій. Нам потрібно виходити з гри «заслуговування на кохання» і коли нас намагаються сюди запихнути ми йдемо звідси, бо нам з цього жодної вигоди — лише травми і психічні порушення. Для чого нам партнер, який ніяк не може завоювати вашу увагу окрім маніпуляцій. Ну дєвачкі і мальчікі це лінивий пасажир, нам такий не треба.gikHub

Фейкові особистості, щоб сподобатись іншим людямПриблизно рік тому я абсолютно забивав на свою особистість. Погоджувався з усім, щоб сподобатися. Мало того, що я нехтував своїми почуттями, я зеркалив інших людей і створював образи, які могли їм сподобатися. Я «сканував» людей і задумувався: що ця людина хоче від мене бачити, що хоче отримати і давав їй це.Якщо ви зараз у тій точці, де був я, ось що я пропоную робити:• Спробуйте відмовити комусь у чомусь або сказати свою протилежну думку й проаналізувати свої почуття. У більшості випадків ви відчуватимете провину. Що з нею робити? Нічого. Просто побути з цим неприємним відчуттям, яке виникло через думку, що «мене хтось не любить». Це звучить просто, але це діє.• Граємо в детектива. «Я зараз не зроблю для іншої людини те, що вона хоче і вона мені більше не напише», «я зараз не допоможу людині і вона перестане мене любити». Коли у вас з'являються такі думки, одразу записуйте їх у нотатки. Потім дивіться на них і задавайте собі питання: «це факт чи припущення?» Я намагаюся передбачити майбутнє і створюю найгірші сценарії, чи це просто припущення?• Навчитися жити з тим, що нас хтось може не любити. І коли ця думка приходить — нічого не робити.• Практикуємо коротеньке «ні». Це не означає, що після прочитання цього посту вам треба кинути токсичного партнера, подзвонити всім токсичним друзям і послати їх. Просто спробуйте казати маленькі «міні-ні». Наприклад, коли однокласник просить списати домашку, а ви не хочете — замість «та ладно, бери» спробуйте сказати: «ні, сьогодні не дам списати».Найбільша брехня у світі звучить так: «полюби себе — і тебе полюблять інші»Коли ти полюбиш себе і поставиш себе в пріоритет, від тебе, скоріше за все, відвернеться 50% друзів, як це сталося у мене через фрази: «ти занадто скучний», «занадто серйозний», «занадто нервовий», «раніше був добрий», «твій психолог тебе зіпсував» і т.д. Ви будете чути ідентичні фрази.gikHub

🌀 Некомфортна правда: чому протягом останніх років час летить «дуже швидко»У нас є 24 години в добі. Отже, 8 годин ми спимо, 8 годин працюємо або вчимося, обов’язкові задачі (типу поїсти, поприбирати, помитися) займають приблизно 3 години. І залишається 5 вільних годин — це час, коли ми живемо життя і створюємо спогади.Якщо ти запитаєш себе, в якому році почав відчувати, що час летить дуже швидко, це, швидше за все, буде 2019–2021. Соціальні мережі працюють так, щоб постійно стимулювати тебе споживати більше і більше — так само, як цукор чи алкоголь. У 2019 році в соцмережах з’явилася безкінечна стрічка: ти дивишся одне відео і одразу бачиш інше. І так до безкінечності.Але якщо ти зупинишся на мить і запитаєш себе: «а що я щойно дивився?», — ти нічого не пригадаєш.Нас поступово привчили споживати дедалі більше контенту. І коли ця звичка закріпилася у 2020 році, під час ковіду, коли всі сиділи вдома й проводили по 10 годин у TikTok, вона лише посилилася. І ця звичка залишилася з нами дотепер. Якщо ти зараз подивишся на свій екранний час, там буде десь 5–10 годин. Тобто ти обміняв час, який раніше витрачав на створення спогадів, що залишаться з тобою і відкладуться в мозку, на те, що в мозку не відкладається.Більшість спогадів, які ти пам’ятаєш, не створювалися під час сну чи роботи. Вони створювалися якраз у ці 5 вільних годин. За наші перегляди авторам платять гроші. Тобто ми платимо комусь своїм часом за те, щоб жити менш якісне життя.Уяви: тобі 90 років, ти лежиш на дивані й намагаєшся згадати своє життя — а там практично нічого. І ти ставиш собі питання: чи справедлива ціна, яку ти заплатив відсутністю спогадів за той контент, який дивився?Але буде вже пізно.gikHub

👋 Друзі, всім привіт! Першопричиною моєї неактивності в каналі було досить серйозне захворювання грипом. Потім я дуже переосмислив свою ідею цього каналу про психологію. З самого початку я не хотів безкінечно постити просто пости про психологію та важливі теми, а хотів ділитися тим, чому сам навчився за роки свого життя. Поради, які я дав би молодшій версії себе. І на цьому зупинитися.Я робив те, чого не планував із самого початку, бо думав, що так буде краще. Але ні, багато постів були узагальненими і не базувалися на реальному досвіді. Тому я дійшов до висновку, що хочу написати власну книгу.Я ніколи не писав книг, але знаю, що написання текстів це мій непоганий скіл. У 2024 році мене частково прийняли до української мережі гіперлокальних онлайн-ЗМІ «The City» у моєму місті. Чому частково? Вони побачили мої роботи, але коли дізналися, що мені менше 18 років, сказали «до побачення». Також я вів тгк про новини міста на аудиторію 5 тис.У мене виникла дуже крута ідея для книги, тому я вже почав роботу над нею. Спочатку це буде електронна книга, але я хочу роздрукувати кілька штук. Можливо, частково або повністю опублікую її тут в каналі, а можливо її ніхто ніколи не побачить й навіть я. Поживемо побачимо.Я почищу пости. Залишу лиш те, що реально хотів би почути будучи молодшим та те. що важливо розголошувати.gikHub

Чи повернувся б я до своєї колишньої чи колишнього?Ні.(знаю, всі ми такі «експерти», а коли потрібно прийняти рішення — ніби в триденному запої. Ті поради, які я пишу молодшому собі, молодший я, думаю, і так би не послухав)«Ні», бо цих людей для мене вже не існує. Їх буквально не існує. В сенсі етапу життя. Ми були разом у періоді, де мали певне мислення, певне бачення стосунків, життя, певну ментальність. Сьогодні всі ці параметри змінились в мене і в них. Я вже зовсім інша людина та я вдячний їм за це.👎 Я засуджую повернення, коли після розриву люди тримаються за ілюзію, за потенціал, який так і не реалізувався, або повертаються зі страху бути наодинці.✅ Але я приймаю повернення, коли під час розлучення обидва виросли, зробили висновки, змінили мислення — і той самий потенціал справді відкрився в здоровому, зрілому ключі.Якщо ж потенціал проявляється в старих патернах це твій вибір. Як я писав: коли хтось показує тобі, хто він насправді, повір йому з першого разу..Бо інколи не люди змінюються. Інколи змінюємось ми і саме тому більше не повертаємось. gikHub

❗️ Залученість: коли один дає 30%, а інший — 130%Залученість у стосунках рідко буває ідеально 50/50. Але коли один постійно дає 30%, а інший 130%, це вже не дисбаланс. Це виснаження.❤️ 130% це коли ти стараєшся за двох. Коли пояснюєш чужу холодність «важким періодом».Коли чекаєш, терпиш, підлаштовуєшся і знову зменшуєш свої потреби, щоб не бути «занадто».30% — це мінімум присутності 🤏Це відповіді без глибини.Це «я не готовий/готова», але й не йду.Це залишати людину в підвішеному стані, де ні «так», ні «ні».Найболючіше не в тому, що хтось дає менше. А в тому, що інший починає вірити, ніби любов потрібно заслужити. Ніби якщо дати ще трохи більше — тебе нарешті оберуть.Але залученість це не прохання. Її не можна витягнути розмовами, терпінням чи самопожертвою. Вона або є, або її немає. І якщо ти постійно віддаєш 130%, а у відповідь отримуєш 30%, це не «складні стосунки». Це сигнал, що ти вкладаєшся не в партнерство, а в надію.Тож якби я мав дати одну пораду молодшому собі, вона звучала б так: якщо твою присутність потрібно постійно доводити — ти вже не на своєму місці. gikHub

⚡️ Швидкий початок — швидкий кінець: де правда?Цю фразу часто повторюють, коли мова заходить про стосунки. Але це не правило, а психологічний патерн, який часто спрацьовує.Коли все починається надто швидко, ми зазвичай рухаємося не до людини, а до емоції. Адреналін, дофамін, відчуття «нарешті!» створюють ілюзію глибини.Та емоційний пік не може тривати довго — і коли він спадає, здається, що «все зникло».Ще одна пастка швидкого старту — ідеалізація. Ми бачимо не реальну людину, а образ, який самі створили. Реальність приходить швидко та разом із нею розчарування.Але швидкий початок ≠ приречений кінець.✅ добрий знак, коли і хімія, і здоровий розум працюють разом.✅ добрий знак, коли люди не ігнорують червоні прапорці через захоплення.✅ добрий знак, коли темп швидкий емоційно, але вибудовування меж і довіри — стабільне.👎 ризик, якщо це love bombing.👎 ризик, якщо один або обидва емоційно нестабільні.👎 ризик, якщо все занадто інтенсивно, ніби «ви вже разом 5 років».👎 ризик, якщо люди заповнюють порожнечу, а не будують стосунки.Проблема не в швидкості. Проблема у відсутності фундаменту.Тож питання не «як швидко почалося», а чи було на чому будувати далі. gikHub