«Олександре, у тебе неабиякий хист до пера. Ти маєш писати», — так відповів редактор однієї газети на мою першу статтю десять років тому. Кілька слів — а вони окрилили. Згодом інший чоловік узяв мене у свою команду й довірив працю в одному з найбільших українських об'єднань. Свою першу книгу я написав у двадцять чотири. Не тому, що був здібним, — а тому, що поруч були люди, які повірили, довірили і мало не щодня підтримували.Завдяки таким людям я відбувся.Певно, у житті кожного є такі люди. Хтось повірив. Хтось запросив. Хтось підказав, дав ресурси, вклав частку себе. А хтось — приніс біль, і його слід теж лишився.Я часто з острахом думаю: а якби ці люди не увійшли в моє життя тоді на ті короткі дні — чи був би я тим, ким є? Чи зробив би те, що належало зробити?Ці думки носив в серці роками. Любив на цю тему поезію. В одній із відомих пісень співається про те, як важливо пройти по чиємусь житті, лишивши легкі сліди. Анна Герман співала про вміння доторкнутися серцем. Євтушенко написав, що доля кожної людини — як історія окремої планети, і в кожного є свій таємний, нікому не відомий світ.Тепер все це нарешті лягло на аркуш. Майже в кожному слові — моє власне життя. Бо це я когось словами згасив. Ненароком згубив. Без вини засудив. Чиюсь надію розбив… Імена деяких людей, що колись були поруч, час уже стер із пам'яті. А дехто відійшов у вічність — і вже нічого не виправити.Щодня бачу, як тирани і недобрі люди лишають за собою попіл цілих міст і свої чорні сліди. Водночас бачу безліч доль, які, мов сад, чекають свого часу цвітіння — чекають людей, які увійдуть в їхнє життя, принісши весну; у них є мрії, які чекають на здійснення. Кожна людина для мене — незвіданий світ: там і болі, і радості, і заховані мрії.Нам дано право на мить торкнутися чужої долі. Питання лише одне: що ми там лишимо — сад чи попіл?Так народилася ця пісня. Ділюся нею з вами. Буду радий кожному відгуку, а найбільша вдячність — якщо перейдете за посиланням на YouTube і залишите щирий коментар.В людині — незвіданий світ:і болю, і радості слід,і мрії, що рвуться в політ,і сад, що чекає на цвіт.Дано нам на мить увійтив чиїсь потаємні світи.Чи зможеш когось там спасти,чи мимо байдуже пройти?[Приспів]Лишай за собою сади,не попіл, не чорні сліди.Крізь сльози до світла веди,любов'ю серця пробуди.Кого я словами згасив,кого ненароком згубив,кого без вини засудив,чию я надію розбив…Вмирають не люди — світи,ні сліз, ні тепла не внести.Спіши ж, поки поруч, спасти,зігріти, простити, знайти.[Міст]О Боже, навчи нас любить,чужим, як своїм, дорожить,словами не ранить — зцілить,і згасле в серцях запалить —Все тлінне колись відцвіте,і час імена замете,лиш сіяне в серці зросте —любов і крізь смерть проросте. https://youtu.be/kX4R1zd2NWo