(продовження)Стратегія 2: Служіння іншим як джерело силиЛекції та рятування життів у Терезієнштадті

Франкл не обмежувався пасивною участю в культурних заходах — він активно допомагав іншим в'язням. Організовував публічні лекції на медичні та психологічні теми: про розлади сну, психологію альпінізму, медичне служіння та психотерапію. Але найважливішою була його робота з попередження самогубств, якою він займався ще у Відні. У таборі Франкл очолив команду однодумців, які проводили програми запобігання суїциду серед в'язнів. Вони допомагали депресивним та суїцидальним ув'язненим за допомогою логотерапевтичних технік, спрямованих на пошук сенсу життя навіть у таких нелюдських умовах. Для самого Франкла ця діяльність стала надійним та дієвим засобом подолання страждань. Коли він зосереджувався на допомозі іншим, його увага перемикалася з власних мук на потреби співв'язнів. Цей зсув фокуса дозволяв йому жити осмислено навіть у місці, створеному для знищення будь-якого сенсу.Вибір лікаря у Тюркхаймі

Ще один яскравий приклад служіння іншим стався після п'яти місяців важкої праці в Кауферінгу — одному з підрозділів Дахау. 5 березня 1945 року до Франкла підійшов головний лікар табору, угорець, який ставився до нього прихильно. Лікар запропонував йому перейти до Тюркхайму, де Франкл міг би працювати лікарем. Франкл був налякай пропозицією — він не довіряв справжнім намірам табірної адміністрації. Існувала ймовірність, що це пастка, і його відправлять до табору смерті. Але він прийняв рішення поїхати з однієї простої причини: якщо йому доведеться померти, то краще провести останні хвилини життя, допомагаючи хворим в'язням. Навіть смерть матиме сенс, якщо вона прийде під час служіння іншим. Це рішення створило внутрішню рівновагу в хаотичному та непередбачуваному середовищі. Ноо-динаміка, породжена невизначеністю долі, знайшла своє розв'язання через готовність допомагати іншим, пропонуючи їм надію та емоційну підтримку.(повна стаття буде доступна приблизно у кінці вересня, із виходом преміум підписки)