(продовження)Стратегія 2: Служіння іншим як джерело силиЛекції та рятування життів у ТерезієнштадтіФранкл не обмежувався пасивною участю в культурних заходах — він активно допомагав іншим в'язням. Організовував публічні лекції на медичні та психологічні теми: про розлади сну, психологію альпінізму, медичне служіння та психотерапію.Але найважливішою була його робота з попередження самогубств, якою він займався ще у Відні. У таборі Франкл очолив команду однодумців, які проводили програми запобігання суїциду серед в'язнів. Вони допомагали депресивним та суїцидальним ув'язненим за допомогою логотерапевтичних технік, спрямованих на пошук сенсу життя навіть у таких нелюдських умовах.Для самого Франкла ця діяльність стала надійним та дієвим засобом подолання страждань. Коли він зосереджувався на допомозі іншим, його увага перемикалася з власних мук на потреби співв'язнів. Цей зсув фокуса дозволяв йому жити осмислено навіть у місці, створеному для знищення будь-якого сенсу.Вибір лікаря у ТюркхайміЩе один яскравий приклад служіння іншим стався після п'яти місяців важкої праці в Кауферінгу — одному з підрозділів Дахау. 5 березня 1945 року до Франкла підійшов головний лікар табору, угорець, який ставився до нього прихильно. Лікар запропонував йому перейти до Тюркхайму, де Франкл міг би працювати лікарем.Франкл був налякай пропозицією — він не довіряв справжнім намірам табірної адміністрації. Існувала ймовірність, що це пастка, і його відправлять до табору смерті. Але він прийняв рішення поїхати з однієї простої причини: якщо йому доведеться померти, то краще провести останні хвилини життя, допомагаючи хворим в'язням. Навіть смерть матиме сенс, якщо вона прийде під час служіння іншим.Це рішення створило внутрішню рівновагу в хаотичному та непередбачуваному середовищі. Ноо-динаміка, породжена невизначеністю долі, знайшла своє розв'язання через готовність допомагати іншим, пропонуючи їм надію та емоційну підтримку.(повна стаття буде доступна приблизно у кінці вересня, із виходом преміум підписки)