Концепція "патології нормальності" за Еріхом ФроммомЗараз готую для платної підписки перший лонгрід про те, як Еріх Фромм дивився на психічне здоров'я у суспільстві. Вирішив поділитися частинкою матеріалу із вами 🤓Одним з найцікавіших і трохи навіть провокативних понять Фромма є "патологія нормальності". На думку Фромма, західна культура занурена в особливий вид хвороби – коли те, що вважається "нормальним" у суспільстві, насправді є патологічним і шкодить психічному здоров'ю людей. Тобто, якщо 90% людей у суспільстві мають однакове психологічне порушення, статистика назве це “нормою”, хоча насправді від цього воно не стане здоровим. Фромм стверджував, що вся вина за це лягає на західну культуру, оскільки вона створює умови, у яких:🎭 Людей позбавляють потреб у творчій діяльності, самореалізації, свободі та любові.🔋 Суспільство перетворює людей на “інструменти використання та експлуатації іншими”.😶Людина втрачає відчуття власного «я», коли підкоряється іншим або перетворюється на робочу машину.😡 Між людьми панують “взаємна ворожість” і “недовіра”.Але оскільки це все доволі масштабне явище і загалом добре сприймається (“бо так прийнято”), то це вважається “нормальним”. Люди, які намагаються цьому протистояти — наприклад, наполягають на щирих стосунках чи змістовній праці — можуть сприйматися як “непристосовані” або “відірвані від реальності”.Радикальний висновок Фромма полягав у тому, що людина, яка здається “психічно хворою” або “непристосованою”, може виявитися найздоровішою в кімнаті. Вона просто нормально реагує на ненормальну ситуацію.Наприклад, якщо суспільство змушує всіх розвивати дух суперництва, зосереджуватися лише на матеріальному та розвивати емоційну відстороненість, то:◾️ Той, хто підлаштовується під ці вимоги, виглядає “нормальним” і “адаптованим”.◾️ А той, хто проти цього підходу, може здатися “проблемним” або “нереалістичним”.Але саме друга людина, за Фроммом, є психічно здоровішою — вона зберігає цілісність у системі, яка вимагає відмови від неї.І це справді дуже цікава ідея, оскільки вона змушує замислитися над нашою оцінкою нормального. Ми оцінюємо психічне здоров’я за тим, наскільки добре людина “вписується” в суспільство, чи за тим, наскільки вона справді здорова, вірна собі?Фромм вважав, що справді здорова людина може мати труднощі з адаптацією до хворого суспільства — і це не свідчення її хвороби, а хвороби самої системи.Саме тому він робив такий висновок: “Психічне здоров’я не може бути визначене як “пристосування” особистості до суспільства, навпаки — воно визначається тим, наскільки суспільство відповідає потребам людини.”