ми суперечимо буддійському погляду. По-перше, «я» не існує, а якщо «я» не існує, то як можна його називати або позначати? Те, що ми називаємо «я», є притаманними нам бентежними емоціями та несвідомістю. Несвідоме мислення складається з назви та форми. Я є цим тілом, думаємо ми. Але це не так. Ум є подібним до простору. Як тільки ми даємо йому назву, ми стискаємо свідомість у щось на подобі до твердої кулі. Якщо ти скажеш «Гарчен Рінпоче», а я відреагую, свідомість знову стає однією кулькою. «Я» постає в цей момент. О, це я, вона говорить до мене. В іншому випадку не існує ані «я», ані думки про «я». До тих пір, як хтось не позначить тебе. Тіло є порожнім, воно подібно до уживаного автомобіля. Ум є подібним до відкритого простору. Не існує «себе» та «інших». Не існує ярликів, назв, тіла. Це все ілюзія. Саме це потрібно роз’яснювати – не дуальність. Існує ясне усвідомлення. Твоє ясне усвідомлення, моє ясне усвідомлення, її ясне усвідомлення є одним тим самим. Воно єдине. Порожнє і не роздільне. Ми думаємо, що існуємо окремо, але навіть ця думка сама по собі є порожньою. Ми як три хвилі у воді. Ми кажемо, о, тут є три хвилі. І бачиш, це правда. Ми можемо це почути, та це є ілюзією. І ця ілюзія виникає та щезає.- з розмови з Гарченом Рінпоче в серпні 2018 року в Києві.Переклад Ольга Корнюшина.