Чи справді сьогодні зростає перше покоління, яке поступається своїм батькам за рівнем інтелекту?

Протягом більшої частини XX століття людство демонструвало цікаву закономірність. Кожне наступне покоління в багатьох країнах набирало в середньому більше балів у тестах IQ, ніж попереднє. Це явище отримало назву ефект Флінна, на честь новозеландського дослідника Джеймса Флінна.

Зростання було досить значним, приблизно три бали IQ за десятиліття. За сто років різниця могла становити близько 30 балів. Звісно, це не означає, що наші прадіди були на 30 балів дурнішими. Тести вимірюють певні когнітивні здібності, а результати залежать від освіти, харчування, умов життя та звички працювати з абстрактними завданнями.

Але наприкінці XX століття в деяких розвинених країнах дослідники помітили тривожну тенденцію. Зростання припинилося, а подекуди почалося зниження результатів.
У 2018 році норвезькі вчені Бернт Братсберг та Оле Рогеберг опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences дослідження, яке привернуло значну увагу наукової спільноти.
Вони проаналізували результати когнітивного тестування приблизно 730 тисяч норвезьких чоловіків, народжених у 1962–1991 роках.

З'ясувалося, що після тривалого зростання показники почали знижуватися. Причому дослідники порівнювали не лише різні покоління, а й рідних братів, народжених у різні роки. Молодші брати з пізніших когорт нерідко демонстрували гірші результати, ніж старші.
Це важливе спостереження. Воно свідчить, що зміни навряд чи можна пояснити генетикою. Найімовірніше, причини потрібно шукати в середовищі, у якому люди ростуть, навчаються та розвиваються.

Ще один тривожний сигнал надійшов від міжнародного дослідження PISA.
У 2022 році було перевірено майже 700 тисяч 15-річних школярів із 81 країни та економіки. Порівняно з 2018 роком середній результат із математики в країнах ОЕСР знизився на 15 балів, а з читання на 10 балів. За оцінками дослідників, падіння математичних результатів відповідало приблизно дев'яти місяцям навчання.
Це було одне з найзначніших погіршень результатів за всю історію програми PISA.

І хоча пандемія COVID-19 суттєво вплинула на освіту, негативні тенденції в багатьох країнах почалися ще до неї.

Що відбувається?
Одне з можливих пояснень пов'язане зі зміною інформаційного середовища.
Сучасна дитина отримує за день більше інформаційних стимулів, ніж людина минулого могла отримати за значно довший час. Смартфони, соціальні мережі, короткі відео, нескінченні повідомлення та алгоритми, які постійно змагаються за нашу увагу.
Але кількість отриманої інформації не дорівнює кількості засвоєних знань.
Можна щодня переглядати сотні відеороликів і при цьому не навчитися аналізувати складний текст, будувати логічні висновки або самостійно розв'язувати незнайому задачу.

Людський мозок розвивається не просто від споживання інформації, а від активної інтелектуальної роботи. Читання, розв'язування задач, запам'ятовування, аналіз помилок і тривала концентрація тренують навички, необхідні для складного мислення.

Водночас було б неправильно оголошувати смартфони головною причиною зниження інтелекту. Наука поки не має достатніх доказів для такого висновку. Вплив цифрових технологій залежить від того, як саме їх використовують. Освітні програми можуть допомагати навчанню, тоді як постійне відволікання здатне йому заважати.

Є й інші можливі чинники. Зміни освітніх програм, нерівність доступу до якісної освіти, недостатній сон, особливості сімейного виховання та погіршення психологічного добробуту.

Особливо важливо розуміти, що зниження результатів тестів не обов'язково означає зниження вродженого інтелекту. Воно може свідчити про те, що суспільство гірше розвиває або підтримує певні когнітивні навички.

І все ж виникає парадокс.

Людство ніколи раніше не мало такого доступу до знань. Практично кожен школяр носить у кишені пристрій, який відкриває доступ до найбільших бібліотек, наукових публікацій і навчальних матеріалів світу.
Але сам доступ до знань не робить людину освіченою.